Для накопления тепловой энергии применяют специальные устройства. Они должны быть изолированы от внешней среды. Это возможно, если поместить тело в пустоту или вакуум. Для того, чтобы уменьшить потерю тепловой энергии был изобретён сосуд Дьюара (современный его аналог – термос). Для уменьшения потерь тепловой энергии также применяют утеплители.
Реактивный двигатель, благодаря которому стал возможен полет ракет, также преобразует тепловую энергию в кинетическую, при работе паровой турбины на ТЭС тепловая энергия пара преобразуется в кинетическую энергию вращения турбины, а затем и в электрическую энергию.
За останні роки в Україні поширився культ Святослава. Звісно, «поширився» у досить вузьких, але помітних колах. Цей культ вийшов за рамки окремих гуртків і потрапив у публічний простір у вигляді пам’ятників, плакатів та організованих на його честь велелюдних маршів.
Усе починалося з позірно комічних і маргінальних проектів. Хроніку розгортання процесу можна почати від 1 вересня 2003 р., коли пам’ятник Святославу було відкрито на території Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), яку очолював відомий своїми ксенофобськими поглядами Г.В. Щокін. Уже за рік, 2004-го, на Пейзажній алеї у Києві постав один із найкумедніших пам’ятників сучасної України, який охрестили «культуристом»: не тільки Святослава зображено нереалістично м’язистим, а й його коня.
Для накопления тепловой энергии применяют специальные устройства. Они должны быть изолированы от внешней среды. Это возможно, если поместить тело в пустоту или вакуум. Для того, чтобы уменьшить потерю тепловой энергии был изобретён сосуд Дьюара (современный его аналог – термос). Для уменьшения потерь тепловой энергии также применяют утеплители.
Реактивный двигатель, благодаря которому стал возможен полет ракет, также преобразует тепловую энергию в кинетическую, при работе паровой турбины на ТЭС тепловая энергия пара преобразуется в кинетическую энергию вращения турбины, а затем и в электрическую энергию.
За останні роки в Україні поширився культ Святослава. Звісно, «поширився» у досить вузьких, але помітних колах. Цей культ вийшов за рамки окремих гуртків і потрапив у публічний простір у вигляді пам’ятників, плакатів та організованих на його честь велелюдних маршів.
Усе починалося з позірно комічних і маргінальних проектів. Хроніку розгортання процесу можна почати від 1 вересня 2003 р., коли пам’ятник Святославу було відкрито на території Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), яку очолював відомий своїми ксенофобськими поглядами Г.В. Щокін. Уже за рік, 2004-го, на Пейзажній алеї у Києві постав один із найкумедніших пам’ятників сучасної України, який охрестили «культуристом»: не тільки Святослава зображено нереалістично м’язистим, а й його коня.