№ Факты + - 1 В обращении на территории Казахстана находились золотые динары.
2 В Отрарском оазисе не была развита система орошения.
3 Переход к оседлости кочевого населения повлиял не только на бурное развитие городской жизни, но и на развитие земледелия.
4 В X-начале XIII века развиваются товарно-денежные отношения, вытесняется товарный обмен.
5 X-начале XIII века – время развития земледельческой культуры в Казахстане.
Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми.
Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений.
Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв.
Своїм суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї. Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жили.
Герої не вірять в справжню дружбу. Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу.
Объяснение:
должен вести себя советский солдат; именно так, как его родители и невеста, должны поступать родственники солдата. В конце рассказа автор подсказывает читателю, как правильно понимать идею произведения: «Да, вот они, русские характеры! Кажется человек, а придёт суровая беда, в большом или в малом, и поднимется в нём великая сила — человеческая красота».
Итак, история о Егоре Дрёмове закончилась счастливо. Иного финала и не могло быть, учитывая, что все её герои обладают благородными характерами. Во время страшной войны такая история становится необходимой: она даёт надежду от отчаяния, и поэтому «Русский характер», можно сказать, отражает восприятие военной эпохи и в этом смысле становится памятником эпохи.
Но бесконфликтные истории со счастливым финалом если и встречаются в реальной жизни, то только как исключения. А как обычно происходит встреча солдата и его семьи? Помня о миллионах советских людей, погибших на фронтах и в оккупации, скорее можно ожидать трагических свиданий. В стихотворении М.В.Исаковского «Враги сожгли родную хату» (1945) изображается возвращение солдата-победителя на родное пепелище: все его близкие погибли во время немецкой оккупации, долгожданная встреча с родственниками превратилась в поминки на могиле жены. Другую трагическую ситуацию описывает М.А вольности прощает легко: он сам пару дней назвает а мир таким сложным,