Рим əскери қызметінде жүрген көрші тайпалар əскербасыларының тақ үшін күресі шиеленісті. Сол тұста Рим көрші халықтардың шапқыншылық жорықтарынан қатты күйзелді. Əсіресе, Африкада қоныс тепкен германдардың вандал тайпасының шабуылдары қатты соққы болып тиді. Батыс Рим империясы билеушілерінің ішкі қырқыстарын жақсы пайдалана білген вандалдар 455 жылы Римді алады. Қаланы аяусыз тонап, қиратып, өртейді. Халқын қырып-жояды, мыңдаған адамдарын құлдыққа айдап алып кетеді. Ешбір көңілге қонбайтын осы ойрандаушылық "вандализм" деген сөзбі қалыптастырды. Вандалдардың талқауынан соң "мəңгі қала" атанған Рим қираған үйіндіге айналады.
А починалося це так: взимку 1891 року студенти коледжу Молодіжної Християнської Асоціації в місті Спрінгфілд (штат Массачусетс) нудилися на заняттях з фізичного виховання. Їм доводилося постійно виконувати комплекс нескінченних гімнастичних вправ, які в той час вважалися єдиним засобом фізичного виховання молоді в навчальних закладах. Необхідно було терміново покласти край одноманітності таких занять, внести в них свіжий струмінь, який зміг би задовольняти змагальні здібності сильних і здорових молодих людей.
Історія баскетболу
Вихід із тупикової ситуації знайшов скромний викладач фізичного виховання коледжу по імені Джеймс Нейсміт, якого вважають сьогодні родоначальником сучасного баскетболу. На занятті з фізичної культури, 1 грудня 1891 року, він вирішив прив'язати два кошики з-під персиків до поручнів балкону спортивного залу. Після цього він розділив вісімнадцять студентів на дві команди, і запропонував їм нову гру, сенс якої зводився до того, щоб за певний уривок часу закинути якомога більше м'ячів у кошик команди суперника. Початок було покладено. Навряд чи припускав тоді доктор Нейсміт, яке велике майбутнє чекає його дітище.
Як розповідав пізніше сам Нейсміт, ідея цієї гри зародилася у нього ще в шкільні роки, коли він, будучи дитиною, грав в старовинну дитячу гру під назвою "duck-on-a-rock." Сенс цієї популярної дитячої гри полягав у тому, що спочатку вгору підкидали порівняно невеликий камінь, який необхідно було збити кидком трохи меншим за розміром каменем.
Нова гра отримала назву “баскетбол” (від англійських слів basket – кошик і ball – м'яч). В своєму початку ця гра лише віддалено нагадувала те фантастичне видовище, яке відоме нам сьогодні під цим ім'ям. На самому початку ведення м'яча не існувало, граючі сторони тільки перекидали м'яч один одному, стоячи на одному місці, і намагалися закинути його в кошик. Кидок здійснювався двома руками знизу або від грудей. Після вдалого кидка комусь із гравців доводилося забиратися на приставлені до стіни сходи, і діставати з кошика закинутий м'яч. З нашої точки зору ця гра видалася б млявою і нецікавою. Але доктор Нейсміт задався метою створити колективну гру, в якій брала б участь велика кількість гравців, і на той час його винахід відповідав його задуму.
Рим əскери қызметінде жүрген көрші тайпалар əскербасыларының тақ үшін күресі шиеленісті. Сол тұста Рим көрші халықтардың шапқыншылық жорықтарынан қатты күйзелді. Əсіресе, Африкада қоныс тепкен германдардың вандал тайпасының шабуылдары қатты соққы болып тиді. Батыс Рим империясы билеушілерінің ішкі қырқыстарын жақсы пайдалана білген вандалдар 455 жылы Римді алады. Қаланы аяусыз тонап, қиратып, өртейді. Халқын қырып-жояды, мыңдаған адамдарын құлдыққа айдап алып кетеді. Ешбір көңілге қонбайтын осы ойрандаушылық "вандализм" деген сөзбі қалыптастырды. Вандалдардың талқауынан соң "мəңгі қала" атанған Рим қираған үйіндіге айналады.
А починалося це так: взимку 1891 року студенти коледжу Молодіжної Християнської Асоціації в місті Спрінгфілд (штат Массачусетс) нудилися на заняттях з фізичного виховання. Їм доводилося постійно виконувати комплекс нескінченних гімнастичних вправ, які в той час вважалися єдиним засобом фізичного виховання молоді в навчальних закладах. Необхідно було терміново покласти край одноманітності таких занять, внести в них свіжий струмінь, який зміг би задовольняти змагальні здібності сильних і здорових молодих людей.
Історія баскетболу
Вихід із тупикової ситуації знайшов скромний викладач фізичного виховання коледжу по імені Джеймс Нейсміт, якого вважають сьогодні родоначальником сучасного баскетболу. На занятті з фізичної культури, 1 грудня 1891 року, він вирішив прив'язати два кошики з-під персиків до поручнів балкону спортивного залу. Після цього він розділив вісімнадцять студентів на дві команди, і запропонував їм нову гру, сенс якої зводився до того, щоб за певний уривок часу закинути якомога більше м'ячів у кошик команди суперника. Початок було покладено. Навряд чи припускав тоді доктор Нейсміт, яке велике майбутнє чекає його дітище.
Як розповідав пізніше сам Нейсміт, ідея цієї гри зародилася у нього ще в шкільні роки, коли він, будучи дитиною, грав в старовинну дитячу гру під назвою "duck-on-a-rock." Сенс цієї популярної дитячої гри полягав у тому, що спочатку вгору підкидали порівняно невеликий камінь, який необхідно було збити кидком трохи меншим за розміром каменем.
Нова гра отримала назву “баскетбол” (від англійських слів basket – кошик і ball – м'яч). В своєму початку ця гра лише віддалено нагадувала те фантастичне видовище, яке відоме нам сьогодні під цим ім'ям. На самому початку ведення м'яча не існувало, граючі сторони тільки перекидали м'яч один одному, стоячи на одному місці, і намагалися закинути його в кошик. Кидок здійснювався двома руками знизу або від грудей. Після вдалого кидка комусь із гравців доводилося забиратися на приставлені до стіни сходи, і діставати з кошика закинутий м'яч. З нашої точки зору ця гра видалася б млявою і нецікавою. Але доктор Нейсміт задався метою створити колективну гру, в якій брала б участь велика кількість гравців, і на той час його винахід відповідав його задуму.