Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.
Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.
4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.
Кирилл и Мефодий - два брата, они жили в 9 веке. Распространение христианского учения бротья считали одной из главных своих задач, поэтому решили переводить религиозную литературу, включая Библию, на славянский диалект. На этом диалекте говорила часть населения их родного города, который сейчас носит название Солоники.
Для выполнения этой миссии им понадобилось изобрести алфавит. Так появились глаголица и кириллица. В древнерусской письменности использовалась именно кириллица.
На основе кириллицы появился старославянский язык, на котором велись церковные богослужения в русской православной церкви, начиная с 9 и по 12 век. Примерно в 14 веке возникла более современная форма - церковно-славянский язык, который до сих пор используется церковнослужителями.
Заслуги Кирилла и Мефодия в распространении религиозного учения были высоко оценены церковью - оба брата были канонизированы.
А в памяти светской части общества они навсегда останутся как изобретатели славянской азбуки.
До 800 столетия у славян не было собственной письменности. В 862 году Ростислав - князь Моравии, отправил к императору Византии Михаилу послов с прислать в Моравию ученых, которые научили бы славян писать и читать. Это нелегкое дело Михаил поручил братьям Кириллу и Мефодию. Они были родом из богатой семьи военнослужащего и родились в городе Салоники. Братья были талантливыми и образованными людьми, Кирилл даже обучался вместе с императором. У них была возможность получить высокие должности и вести светский образ жизни, но братья выбрали духовный путь, подстриглись в монахи и изучали науки.
Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'
Думаю
Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.
Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.
4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.
Кирилл и Мефодий - два брата, они жили в 9 веке. Распространение христианского учения бротья считали одной из главных своих задач, поэтому решили переводить религиозную литературу, включая Библию, на славянский диалект. На этом диалекте говорила часть населения их родного города, который сейчас носит название Солоники.
Для выполнения этой миссии им понадобилось изобрести алфавит. Так появились глаголица и кириллица. В древнерусской письменности использовалась именно кириллица.
На основе кириллицы появился старославянский язык, на котором велись церковные богослужения в русской православной церкви, начиная с 9 и по 12 век. Примерно в 14 веке возникла более современная форма - церковно-славянский язык, который до сих пор используется церковнослужителями.
Заслуги Кирилла и Мефодия в распространении религиозного учения были высоко оценены церковью - оба брата были канонизированы.
А в памяти светской части общества они навсегда останутся как изобретатели славянской азбуки.
До 800 столетия у славян не было собственной письменности. В 862 году Ростислав - князь Моравии, отправил к императору Византии Михаилу послов с прислать в Моравию ученых, которые научили бы славян писать и читать. Это нелегкое дело Михаил поручил братьям Кириллу и Мефодию. Они были родом из богатой семьи военнослужащего и родились в городе Салоники. Братья были талантливыми и образованными людьми, Кирилл даже обучался вместе с императором. У них была возможность получить высокие должности и вести светский образ жизни, но братья выбрали духовный путь, подстриглись в монахи и изучали науки.
Объяснение:
Приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.
Книги відомого письменника XIX століття М. Гоголя привертають увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психології. Це стосується і повісті письменника «Ніч перед Різдвом». Скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. Я із захопленням читала про звичаї мого народу щодо святкування Різдва.
Хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.
Є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з Солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). Автор зобразив їх комічно. Часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.
Тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню Вакули й Оксани. Дивуєшся з талановитості Вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. Окрім того, кмітливим був і щиро кохав Оксану.
Відверто кажучи, Оксана мені спочатку не сподобалася. Вона здалася мені занадто гордовитою і примхливою, адже їй подобалося насміхатися з почуттів Вакули. Тому й вигадала вона йому таке складне завдання: привезти їй черевички, які носить сама цариця.-Але для закоханого Вакули не було нічого неможливого. Він вирушив у далекий Петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. І, як не дивно, та віддала свої черевички Вакулі. Можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. А крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй Вакула.
Цікаво було гати за зміною характеру Оксани. Почувши, що Вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос картала себе. Вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. Дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання Вакулі. Чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? Не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти Різдва. Вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. Такий закон.
У душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. Так сталося і з Оксаною. Вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. Таким було диво Різдва.
Справжня романтична історія Вакули й Оксани закінчується щасливо. Коваль Вакула одружився з Оксаною, у них народилася дитина. А свій гріх (угода з чортом) Вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».
У мене затінилося приємне відчуття від цього твору. І нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. Тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і берегтимуть кохання.'