Нарисуй Александра Невского (На самом деле, еще даже никто не знает, как он выглядит , потому , что с тех времен не осталось ниодного его портрета)
Или же Дмитрия Донского - великий князь московский с 1359 г. и владимирский в 1362-1389 гг. В 1367-1368 гг. начал постройку в Москве белокаменного Кремля. Вел длительную борьбу с Тверью. В 1375 г. при поддержке большинства князей Северо-Восточной Руси совершил поход на Тверь, принудил тверского князя Михаила Александровича подписать соглашение, значительно ограничившее самостоятельность Твери. В 1380 г. одержал победу в Куликовской битве, после чего стал именоваться Донским. В 1382 г. был вынужден возобновить уплату дани Орде после сожжения Москвы Тохтамышем. Присоединил к московским владениям часть Мещеры, Смоленщины, приокских и белозерских земель. Впервые передал сыну территорию великого Владимирского княжества как свою отчину, не спрашивая разрешения Орды. Канонизирован Русской православной церковью в 1988 г. (ржу) Меня нарисуй, мне 116 лет)
Антон Павлович Чехов — великий російський письменник. Передусім він відомий як майстер оповідання. Його твори короткі й влучні, як постріл майстерного стрілка. Мішень — це людська підлість, чиношанування, самоприниження та інші людські вади.
Антон Чехов писав: "Тільки тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є". І він умів показати людину як ніхто інший. Декількома деталями лаконічно й коротко письменник створив яскраві художні образи.
Ось перед читачем постає поліцейський наглядач Очумєлов із оповідання "Хамелеон", який час від часу то скидає, то надягає шинель. Так само легко він змінює свою думку стосовно долі нещасного собаки, винуватця каліцтва золотих справ майстра Хрюкіна. Ницо і підло, негідно звання людини так прогинатися перед одним лише ім'ям сильних світу цього.
А ось на вокзалі зустрілись два колишніх друга-гімназисти (оповідання "Товстий і тонкий"). Але спершу тепла зустріч перетворюється на неприємну недоречність. Чиношанування змушує тонкого самопринижуватись, втрачати власну гідність. Найогидніше, що відбувається це перед очима дітей, які потім наслідуватимуть поведінку дорослих,
Антон Павлович Чехов не лише талановитий майстер слова, а й надзвичайно інтелектуальна людина. Своїми творами він прагнув пробудити людей від духовної сплячки, позбутися убогості. Чехов щиро вірив у те, що, побачивши себе в героях його творів, люди обов'язково зміняться. Світ навколо стане набагато кращим, якщо людина стане Людиною. Хочеться вірити в те, що свої оповідання А. Чехов писав недарма, що його відточене влучне слово дістанеться онімілих душ.
Нарисуй Александра Невского (На самом деле, еще даже никто не знает, как он выглядит , потому , что с тех времен не осталось ниодного его портрета)
Или же Дмитрия Донского - великий князь московский с 1359 г. и владимирский в 1362-1389 гг. В 1367-1368 гг. начал постройку в Москве белокаменного Кремля. Вел длительную борьбу с Тверью. В 1375 г. при поддержке большинства князей Северо-Восточной Руси совершил поход на Тверь, принудил тверского князя Михаила Александровича подписать соглашение, значительно ограничившее самостоятельность Твери. В 1380 г. одержал победу в Куликовской битве, после чего стал именоваться Донским. В 1382 г. был вынужден возобновить уплату дани Орде после сожжения Москвы Тохтамышем. Присоединил к московским владениям часть Мещеры, Смоленщины, приокских и белозерских земель. Впервые передал сыну территорию великого Владимирского княжества как свою отчину, не спрашивая разрешения Орды. Канонизирован Русской православной церковью в 1988 г. (ржу) Меня нарисуй, мне 116 лет)
Антон Павлович Чехов — великий російський письменник. Передусім він відомий як майстер оповідання. Його твори короткі й влучні, як постріл майстерного стрілка. Мішень — це людська підлість, чиношанування, самоприниження та інші людські вади.
Антон Чехов писав: "Тільки тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є". І він умів показати людину як ніхто інший. Декількома деталями лаконічно й коротко письменник створив яскраві художні образи.
Ось перед читачем постає поліцейський наглядач Очумєлов із оповідання "Хамелеон", який час від часу то скидає, то надягає шинель. Так само легко він змінює свою думку стосовно долі нещасного собаки, винуватця каліцтва золотих справ майстра Хрюкіна. Ницо і підло, негідно звання людини так прогинатися перед одним лише ім'ям сильних світу цього.
А ось на вокзалі зустрілись два колишніх друга-гімназисти (оповідання "Товстий і тонкий"). Але спершу тепла зустріч перетворюється на неприємну недоречність. Чиношанування змушує тонкого самопринижуватись, втрачати власну гідність. Найогидніше, що відбувається це перед очима дітей, які потім наслідуватимуть поведінку дорослих,
Антон Павлович Чехов не лише талановитий майстер слова, а й надзвичайно інтелектуальна людина. Своїми творами він прагнув пробудити людей від духовної сплячки, позбутися убогості. Чехов щиро вірив у те, що, побачивши себе в героях його творів, люди обов'язково зміняться. Світ навколо стане набагато кращим, якщо людина стане Людиною. Хочеться вірити в те, що свої оповідання А. Чехов писав недарма, що його відточене влучне слово дістанеться онімілих душ.