Мандрівники з різних країн: англійці, бельгійці, німці, французи, японці, шведи — робили численні спроби проникнути в Центральну Азію і Тибет. Поступово накопичувалися дані про природу і населення регіону. Але великі простори північно-східної і центральної Азії були важкодоступні через низьку густоту населення і віддаленість від великих центрів проживання людей, суворий клімат, особливості рельєфу (гори, річки), малопрохіднІсть ландшафту (сотні й тисячі кілометрів тундри, тайги, пустелі) і тому довго залишалися маловідомими. Значно пізніше важливі й докладні наукові відомості про ці райони Азії були отримані російськими дослідниками під час низки експедицій, організованих з ініціативи Російського географічного товариства та Академії наук