Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
объяснение: гегель считал, что за видимым нами миром стоит неощущаемая духовная реальность, которая и является подлинным или истинным существованием. однако с не меньшим основанием можно было бы предположить, что никакой идеальной действительности нет, а есть только нас окружающее и чувственно воспринимающееся, и единственная реальность – это природный мир, что и сделал последний представитель классической философии людвиг фейербах. по его мнению, понятия «бытие», «природа», «реальность» обозначают одно и тоже. можно, конечно же, при желании усмотреть за телесными объектами что угодно и нафантазировать любые неявные причины и скрытые основания (разумеется, идеальной природой) всего, что мы видим вокруг себя. но стоит ли это делать, когда в том нет никакой надобности? зачем сочинять еще какую-то реальность, помимо ощущаемой нами? неужели нам мало одной? или, может быть, считать, что она одна – скучно и неинтересно и поэтому непременно надо предположить вторую? или невозможно объяснить существующее одними только естественными причинами? но в том-то все и дело, что можно, говорит фейербах. прежняя философия прибегала к представлениям о высшем и запредельном, потому что люди мало знали и многого не понимали, теперь же (когда мы значительно продвинулись вперед в области познания) – самое время отбросить вымыслы и объяснить мир из него самого. натурализм и атеизм должны стать главными чертами грядущей философии, которую мыслитель называл «новой философией» или «философией будущего». основная ее идея прекрасно может быть выражена словами фауста у гете:
«я этот свет достаточно постиг.
глупец, кто сочинит потусторонний,
уверует, что там его двойник,
и пустится за призраком в погоню.
стой на своих ногах, будь даровит,
брось вечность утверждать за облаками!
нам здешний мир так много говорит!
что надо знать, то можно взять руками.
так и живи, так к цели и шагай,
не глядя вспядь, спиною к ,
в движеньи находя свой ад и рай,
не умаленный ни одним мгновеньем! »
природа или мир – единственно сущее, ниоткуда не взявшееся и никуда не могущее деться, бесконечное и самотождественное (равное самому себе, ни в чем не для своего существования и предполагающее полное отсутствие чего-либо еще, кроме себя самого). есть только материальный мир, бескрайний в пространстве и времени, необъятно многообразный, организованный на самых различных качественных уровнях (более или менее сложные тела и организмы) и постоянно меняющийся, развивающийся, эволюционирующий. живая природа возникла из неживой, однако, почему же теперь мы не видим, чтобы где-нибудь или когда-нибудь из неживого происходило живое и поэтому не можем это экспериментально обосновать? отвечая на этот вопрос, фейербах говорит, что данное превращение было возможно в определенных условиях, которые имели место миллионы лет назад и отсутствуют сейчас, отчего мы и лишены возможности непосредственно наблюдать такой процесс. точно так же разумная природа (человек) много тысячелетий назад выделилась из живой, и по тем же причинам этого не происходит сейчас. то есть утверждение о давным-давно случившемся происхождении человека от обезьяны вовсе не означает, что нынешние обезьяны непременно должны тоже превращаться в людей и нисколько не умаляется от невозможности этого сегодня. человек, наделенный разумом, является самым совершенным созданием природы. она же, как мы уже видели, по мнению фейербаха есть единственная реальность. поэтому предметом философии может и должно быть не что иное, как мир и человеческое сознание. «созерцайте же природу, – восклицает он, – созерцайте человека! здесь перед вашими глазами вы имеете мистерии философии».
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
ответ:
объяснение: гегель считал, что за видимым нами миром стоит неощущаемая духовная реальность, которая и является подлинным или истинным существованием. однако с не меньшим основанием можно было бы предположить, что никакой идеальной действительности нет, а есть только нас окружающее и чувственно воспринимающееся, и единственная реальность – это природный мир, что и сделал последний представитель классической философии людвиг фейербах. по его мнению, понятия «бытие», «природа», «реальность» обозначают одно и тоже. можно, конечно же, при желании усмотреть за телесными объектами что угодно и нафантазировать любые неявные причины и скрытые основания (разумеется, идеальной природой) всего, что мы видим вокруг себя. но стоит ли это делать, когда в том нет никакой надобности? зачем сочинять еще какую-то реальность, помимо ощущаемой нами? неужели нам мало одной? или, может быть, считать, что она одна – скучно и неинтересно и поэтому непременно надо предположить вторую? или невозможно объяснить существующее одними только естественными причинами? но в том-то все и дело, что можно, говорит фейербах. прежняя философия прибегала к представлениям о высшем и запредельном, потому что люди мало знали и многого не понимали, теперь же (когда мы значительно продвинулись вперед в области познания) – самое время отбросить вымыслы и объяснить мир из него самого. натурализм и атеизм должны стать главными чертами грядущей философии, которую мыслитель называл «новой философией» или «философией будущего». основная ее идея прекрасно может быть выражена словами фауста у гете:
«я этот свет достаточно постиг.
глупец, кто сочинит потусторонний,
уверует, что там его двойник,
и пустится за призраком в погоню.
стой на своих ногах, будь даровит,
брось вечность утверждать за облаками!
нам здешний мир так много говорит!
что надо знать, то можно взять руками.
так и живи, так к цели и шагай,
не глядя вспядь, спиною к ,
в движеньи находя свой ад и рай,
не умаленный ни одним мгновеньем! »
природа или мир – единственно сущее, ниоткуда не взявшееся и никуда не могущее деться, бесконечное и самотождественное (равное самому себе, ни в чем не для своего существования и предполагающее полное отсутствие чего-либо еще, кроме себя самого). есть только материальный мир, бескрайний в пространстве и времени, необъятно многообразный, организованный на самых различных качественных уровнях (более или менее сложные тела и организмы) и постоянно меняющийся, развивающийся, эволюционирующий. живая природа возникла из неживой, однако, почему же теперь мы не видим, чтобы где-нибудь или когда-нибудь из неживого происходило живое и поэтому не можем это экспериментально обосновать? отвечая на этот вопрос, фейербах говорит, что данное превращение было возможно в определенных условиях, которые имели место миллионы лет назад и отсутствуют сейчас, отчего мы и лишены возможности непосредственно наблюдать такой процесс. точно так же разумная природа (человек) много тысячелетий назад выделилась из живой, и по тем же причинам этого не происходит сейчас. то есть утверждение о давным-давно случившемся происхождении человека от обезьяны вовсе не означает, что нынешние обезьяны непременно должны тоже превращаться в людей и нисколько не умаляется от невозможности этого сегодня. человек, наделенный разумом, является самым совершенным созданием природы. она же, как мы уже видели, по мнению фейербаха есть единственная реальность. поэтому предметом философии может и должно быть не что иное, как мир и человеческое сознание. «созерцайте же природу, – восклицает он, – созерцайте человека! здесь перед вашими глазами вы имеете мистерии философии».
по