Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.
Сочинение обычно датируется 1594—1595 годами. Более ранняя датировка пьесы возникала в связи с предположением о том, что работа над ней могла быть начата ещё в 1591 году, затем отложена и окончена примерно два года спустя. Таким образом, 1593 год оказывается наиболее ранней из рассматриваемых дат, а 1596 год — позднейшей, так как в следующем году текст пьесы был напечатан[2].
Достоверность данной истории не установлена, но приметы исторического фона и жизненные мотивы, присутствующие в итальянской основе сюжета, сообщают определённое правдоподобие повести о веронских влюблённых[3].
Тому для Раскольникова Соня стає символом вічної жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.
Образ Соні має два трактування: традиційну і нову, дану В. Я. Кірпотіним. Згідно з першою, в героїні втілені християнські ідеї, по другій - вона носителька народної моральності. У Соні втілений народний характер в його нерозвиненій “дитячій” стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати за традиційною схемою релігійної - у бік юродивий - недарма вона настільки часто зіставляється з Лізавету.
Сочинение обычно датируется 1594—1595 годами. Более ранняя датировка пьесы возникала в связи с предположением о том, что работа над ней могла быть начата ещё в 1591 году, затем отложена и окончена примерно два года спустя. Таким образом, 1593 год оказывается наиболее ранней из рассматриваемых дат, а 1596 год — позднейшей, так как в следующем году текст пьесы был напечатан[2].
Достоверность данной истории не установлена, но приметы исторического фона и жизненные мотивы, присутствующие в итальянской основе сюжета, сообщают определённое правдоподобие повести о веронских влюблённых[3].