В ХХ в. многие мыслители начали говорить о кризисе искусства, о том, что современное искусство утрачивает свои функции в обществе. Например, немецкий философ культуры начала ХХ в. О. Шпенглер считал, что современная западная культура вступает в период заката. Высокое классическое искусство уступает место техническим искусствам, массовым зрелищам, спорту. Современное искусство утрачивает гармонию и образность, возникает абстрактная живопись, в которой исчезает целостный образ человека.
Искусство
Искусство, его роль в жизни человека и общества
Искусство — одна из главных форм духовной культуры человечества, которая возникла еще в глубокой древности. Так, уже в эпоху верхнего палеолита, 40 тысяч лет назад, существовало «пещерное искусство» — замечательные наскальные гравюры и росписи, в которых наши далекие предки изображали животных и сцены охоты.
Позднее возникли скульптура, музыка, архитектура, театр, художественная литература. Это классические виды искусства, которым тысячи лет. Развитие форм и видов искусства продолжается и в наше время. В современном мире благодаря развитию техники появились некоторые новые виды искусства, например, искусство кино, художественная фотография, сейчас появляется искусство компьютерной графики.
Всё это говорит о том, что жизнь человека невозможна без искусства, что оно отвечает какой-то его глубочайшей потребности. Чтобы объяснить её характер, нужно вспомнить, что человек есть деятельное существо. Посредством своей деятельности люди осваивают окружающий мир и преобразуют его.
Существуют три основные формы освоения мира человеком:
практически-деятельная — она регулируется такими общими потребностями и целями, как польза и благо;
познавательная — её целью является истина;
художественная — её ценностью служит красота.
Поэтому можно определить искусство как освоения и преобразования мира по законам красоты.
Специфика искусства состоит в отображении действительности посредством художественных образов, то есть в конкретной чувственной форме, а не с понятий и теорий как в научном познании. Это очевидно в живописи или скульптуре. Но даже литература, хотя в ней образная сторона не бросается в глаза, существенно отличается от познания. Например, историки или социологи, изучая дворянское общество в России XIX, описывают и объясняют его с таких понятий, как «сословие», «крепостной строй», «самодержавие» и т. п. В отличие от этого, Пушкин и Гоголь гениально изобразили суть этого общества в образах Онегина и Татьяны, Чичикова и череды помещиков из «Мертвых душ». Это два разных, но дополняющих друг друга познания и отображения реальности. Первый нацелен на обнаружение общего, закономерного в изучаемой реальности, второй — на выражение реальности через индивидуальные образы, через сознание и переживания отдельных героев.
Роль искусства в жизни человека и общества определяется тем, что оно обращено к сознанию человека в его целостности. Художественное творчество и восприятие произведений искусства даёт человеку более глубокое понимание и знание жизни. Но одновременно искусство воздействует на его чувства, переживания, развивает его эмоциональную сферу. Выше уже отмечалась большая роль искусства в формировании моральных представлений человека. И, конечно же, восприятие произведений искусства доставляет людям эстетическое наслаждение, переживание прекрасного, а также делает их сопричастными творчеству художника.
Во всех этих отношениях искусство обладает большой силой, недаром Достоевский сказал: «Красота мир».
Представления о роли искусства менялись в истории. Важная роль искусства осознавалась уже в античном обществе. Например, Платон и Аристотель считали, что искусство должно очищать душу от низменных страстей и возвышать её. Особую роль в этом они отводили музыке и трагедии.
В средние века основная роль искусства виделась в подчинении задачам богослужения. Искусство играло, например, очень значительную роль в оформлении храмов и в религиозных обрядах православия.
В эпоху Возрождения искусство, особенно живопись, заняло центральное место в духовной культуре. Леонардо да Винчи рассматривал искусство как «зеркало» мира и даже ставил живопись выше науки. Многие мыслители этой эпохи видели в искусстве самую свободную и творческую деятельность человека.
В эпоху Просвещения подчеркивалась прежде всего нравственно-воспитательная функция искусства.
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.
Объяснение:
В ХХ в. многие мыслители начали говорить о кризисе искусства, о том, что современное искусство утрачивает свои функции в обществе. Например, немецкий философ культуры начала ХХ в. О. Шпенглер считал, что современная западная культура вступает в период заката. Высокое классическое искусство уступает место техническим искусствам, массовым зрелищам, спорту. Современное искусство утрачивает гармонию и образность, возникает абстрактная живопись, в которой исчезает целостный образ человека.
Искусство
Искусство, его роль в жизни человека и общества
Искусство — одна из главных форм духовной культуры человечества, которая возникла еще в глубокой древности. Так, уже в эпоху верхнего палеолита, 40 тысяч лет назад, существовало «пещерное искусство» — замечательные наскальные гравюры и росписи, в которых наши далекие предки изображали животных и сцены охоты.
Позднее возникли скульптура, музыка, архитектура, театр, художественная литература. Это классические виды искусства, которым тысячи лет. Развитие форм и видов искусства продолжается и в наше время. В современном мире благодаря развитию техники появились некоторые новые виды искусства, например, искусство кино, художественная фотография, сейчас появляется искусство компьютерной графики.
Всё это говорит о том, что жизнь человека невозможна без искусства, что оно отвечает какой-то его глубочайшей потребности. Чтобы объяснить её характер, нужно вспомнить, что человек есть деятельное существо. Посредством своей деятельности люди осваивают окружающий мир и преобразуют его.
Существуют три основные формы освоения мира человеком:
практически-деятельная — она регулируется такими общими потребностями и целями, как польза и благо;
познавательная — её целью является истина;
художественная — её ценностью служит красота.
Поэтому можно определить искусство как освоения и преобразования мира по законам красоты.
Специфика искусства состоит в отображении действительности посредством художественных образов, то есть в конкретной чувственной форме, а не с понятий и теорий как в научном познании. Это очевидно в живописи или скульптуре. Но даже литература, хотя в ней образная сторона не бросается в глаза, существенно отличается от познания. Например, историки или социологи, изучая дворянское общество в России XIX, описывают и объясняют его с таких понятий, как «сословие», «крепостной строй», «самодержавие» и т. п. В отличие от этого, Пушкин и Гоголь гениально изобразили суть этого общества в образах Онегина и Татьяны, Чичикова и череды помещиков из «Мертвых душ». Это два разных, но дополняющих друг друга познания и отображения реальности. Первый нацелен на обнаружение общего, закономерного в изучаемой реальности, второй — на выражение реальности через индивидуальные образы, через сознание и переживания отдельных героев.
Роль искусства в жизни человека и общества определяется тем, что оно обращено к сознанию человека в его целостности. Художественное творчество и восприятие произведений искусства даёт человеку более глубокое понимание и знание жизни. Но одновременно искусство воздействует на его чувства, переживания, развивает его эмоциональную сферу. Выше уже отмечалась большая роль искусства в формировании моральных представлений человека. И, конечно же, восприятие произведений искусства доставляет людям эстетическое наслаждение, переживание прекрасного, а также делает их сопричастными творчеству художника.
Во всех этих отношениях искусство обладает большой силой, недаром Достоевский сказал: «Красота мир».
Представления о роли искусства менялись в истории. Важная роль искусства осознавалась уже в античном обществе. Например, Платон и Аристотель считали, что искусство должно очищать душу от низменных страстей и возвышать её. Особую роль в этом они отводили музыке и трагедии.
В средние века основная роль искусства виделась в подчинении задачам богослужения. Искусство играло, например, очень значительную роль в оформлении храмов и в религиозных обрядах православия.
В эпоху Возрождения искусство, особенно живопись, заняло центральное место в духовной культуре. Леонардо да Винчи рассматривал искусство как «зеркало» мира и даже ставил живопись выше науки. Многие мыслители этой эпохи видели в искусстве самую свободную и творческую деятельность человека.
В эпоху Просвещения подчеркивалась прежде всего нравственно-воспитательная функция искусства.
Відповідь:
Перший подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)
Другий подвиг Геракла (короткий зміст)
Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)
Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)
П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.