3. Бул башталган текстти андан ары толуктап, ойдун өнүгүшүн жана аякталышын жазгыла. Тема тандагыла.
Конок күтүү, мейман тосуу — ата-бабаларыбыздан бери
келаткан кыргыздын ыйык салты. Мейман келип турган
үй кут түшкөндөй сезилген. Жети адам келсе, бирөө Кы-
дыр алейкисаламдай көрүнгөн...нужен продолжать текст обьзятельно на кыргызском
Объяснение:Уперше книга «Чайка Джонатан Лівінгстон» побачила світ досить давно — ще в 1970 році, але, на мою думку, ця дивовижна історія дуже цікава для наших сучасників. Сьогодні такі книги називають «мотиваційними», але коли автор її писав, напевно, такого поняття ще не існувало. Проте тема прагнення людини знайти себе й своє покликання, безперечно, буде актуальною завжди. Адже; за словами автора, це легенда про Джонатана-Чайку, «який живе в кожному з нас».
У повісті йдеться про те, як один птах понад усе любив літати, причому дуже високо й швидко, за що був засуджений іншими чайками й вигнаний зі зграї. Усі, зокрема батьки Джонатана, стверджували що його заняття — це марна витрата енергії й сил. Але він настільки мріяв про польоти, що не міг від них відмовитися навіть заради близьких. «Швидкість — це міць, швидкість — це радість, швидкість — це просто краса», — так розуміє своє захоплення Джонатан. Він замислюється над тим, чому оточення не підтримує його, чому важче за все на світі — змусити птаха повірити в те, що він вільний: «Єдине, що його смутило, — це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити».
Головний герой, самотній вигнанець, незважаючи ні на що, іде до своєї мрії, займається улюбленою справою, удосконалюється в ній й незабаром знаходить чайок-однодумців: «Чайки, що мешкали тут, були близькі йому по духу. Всі вони жили заради того, щоб досягати нових висот у головній справі свого життя — у польоті. Це були просто дивовижні птахи, і кожен з них тренувався щодня, багато годин поспіль, вивчаючи все нові та нові таємниці повітроплавання». Потім він виховує молоде покоління птахів, які також прагнуть бути не такими, як усі. «Він навчився літати й не шкодував, що йому довелося сплатити за де таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й тому прожив довгий щасливий вік».
Твір, безумовно, алегоричний. День за днем мільйони людей живуть, як галасливі птахи: їдять, сваряться, не замислюючись, навіщо вони в цьому світі, не відчуваючи любові й не пізнавши доброти. Більшість із них готова затаврувати й знищити того, хто не такий, як вони. А чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон — це образ людини, яка не злякалася конфлікту із сірою масою, не склала крильця, а пішла за мрією й зуміла досягти неймовірних висот. Автор повісті нагадує нам: у тебе все вийде, якщо точно знаєш, чого хочеш. Іти до мети боляче, важко, але треба не боятися нового! Адже нас обмежує лише те, що ми не вміємо повірити в здійсненність нашої мрії.
Після прочитання книги Річарда Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон» хочеться розправити власні «крила» й звернути гори. Адже твір навчає нас не боятися бути не такими, як всі, крок за кроком, падаючи й підводячись, наполегливо прямувати до мети.
Что же это такое? Экология - это наука, которая изучает отношения между человечеством и природой. В нашей жизни природа занимает очень важное место. В процессе развития, человечество создавало для удобства различные фабрики, заводы, предприятия, которые выпускают тонны химических отходов. Вместо свежего и чистого воздуха мы дышим загрязненным дымом и выхлопными газами. Едим пищу, выращенную с гербицидами. Природа подаёт нам множество сигналов,о том, что нам нужно задуматься и перестать губить ёё . Это проявляется в виде катаклизмов, извержений вулканов и наводнений. Но мы продолжаем игнорировать такие сигналы и начинаем губить экологию ещё больше. Бесконечно черпаем ресурсы, которые могут в один момент кончиться. И ничего не даём при этом взамен.
Люди, к сожалению, чаще всего становятся основной причиной загрязнения лесов и рек. Мы все очень любим выезжать на пикники и шашлыки. После чего остаются кучи мусора и плохо потушенных костров Из-за этого то там, то тут возникают пожары, уничтожающие гектары лесов. Но существуют люди, которые активно выступают против загрязнения природы. Они создают такие организации как Всемирный фонд защиты природы, Гринпис и другие. Для сохранения редких видов животных и растений была создана Красная книга. Но больше половины уже уничтожено человечеством. Вы не поверите, но к тому, что дожди стали кислотными и озоновый слой стал разрушаться тоже приложил руку человек. Вскоре мы будем видеть лишь серые тучи и вечный туман вокруг нас. Так уже случилось в Китае. Жители этой страны очень редко видят голубое небо.
Мы вырубаем леса и отравляем воздух. Конечно, взамен этого начинают озеленять и сажать деревья в городах. Но этого явно не хватает,чтобы перетянуть баланс в лучшую сторону. Нужно больше создавать таких акций, субботников. Необходимо украшать наши парки, сады пышными клумбами, где будут цвести самые ароматные и красивые цветы. Ведь кроме человека некому этого сделать. Как только мы начнем это делать, то мир станет чуточку лучше и прекраснее!