Для того, щоб існували живі організми, потрібна наявність деяких умов. Таких як вода, світло, їжа, повітря. Все, що живе на земній планеті, пристосовується до умов, що існують на його території. Розглянемо на прикладі.
Наприклад, восени у деяких тварин, як лось, вовк, лисиця, відбувається накопичення жиру, щоб пережити зиму. У них стає густішим хутро. Дехто впадає в зимню сплячку, що уповільнює їх процеси життєдіяльності. До таких тварин відносяться ведмеді, ящірки, змії, їжаки.
У водному середовищі риби призвичаїлись до своїх умов перебування. Для цього у них є зябра та плавці.
У тварин, що живуть під землею, розвинуті свої якості, які допомагають їм існувати без світла. У крота лапи розташовані в різні сторони, як лопати, щоб ними було зручніше рити землю. Його гладеньке хутро захищає від брудної землі. Недолік зору заміняє добрий нюх.
Їжак має голки, щоб захищатись від хижих тварин. Зайці міняють свій колір на білий, щоб на снігу їх було малопомітно.
Птахи не мають сечового міхура, який би заважав їм літати. Деякі птахи кожного року здійснюють перельоти на великі відстані, щоб побувати у теплих краях.
На Північному і Південному полюсі живуть не так багато тварин, які змогли пристосуватись до тамтешніх умов. Там живуть пінгвіни, кити, білі ведмеді та тюлени. Їхнє зовнішнє покриття – пух, жир чи хутро, допомагає їм виживати у холодних умовах.
Видоизменения корней: Корнеплод — утолщённый главный корень. В образовании корнеплода участвуют главный корень и нижняя часть стебля. Большинство корнеплодных растений — двулетние. Корнеплоды состоят в основном из запасающей основной ткани (репа, морковь, петрушка). Корневые клубни (корневые шишки) образуются в результате утолщения боковых и придаточных корней. С их растение цветёт быстрее. Корни-зацепки — своеобразные придаточные корни. При этих корней растение «приклеивается» к любой опоре. Ходульные корни — выполняют роль опоры. Досковидные корни представляют собой боковые корни, проходящие у самой поверхности почвы или над ней, образующие треугольные вертикальные выросты, примыкающие к стволу. Характерны для крупных деревьев тропического дождевого леса. Воздушные корни — боковые корни, растут в надземной части. Поглощают дождевую воду и кислород из воздуха. Образуются у многих тропических растений в условиях недостатка минеральных солей в почве тропического леса. Орхидеи. Микориза — сожительство корней высших растений с гифами грибов. При таком взаимовыгодном сожительстве, называемом симбиозом, растение получает от гриба воду с растворёнными в ней питательными веществами, а гриб — органические вещества. Микориза характерна для корней многих высших растений, особенно древесных. Грибные гифы, оплетающие толстые одревесневшие корни деревьев и кустарников, выполняют функции корневых волосков. Бактериальные клубеньки на корнях высших растений — сожительство высших растений с азотфиксирующими бактериями — представляют собой видоизменённые боковые корни, при к симбиозу с бактериями. Бактерии проникают через корневые волоски внутрь молодых корней и вызывают у них образование клубеньков. При таком симбиотическом сожительстве бактерии переводят азот, содержащийся в воздухе, в минеральную форму, доступную для растений. А растения, в свою очередь, предоставляют бактериям особое местообитание, в котором отсутствует конкуренция с другими видами почвенных бактерий. Бактерии также используют вещества, находящиеся в корнях высшего растения. Чаще других бактериальные клубеньки образуются на корнях растений семейства Бобовые. В связи с этой особенностью семена бобовых богаты белком, а представителей семейства широко используют в севообороте для обогащения почвы азотом. Дыхательные корни — у тропических растений — выполняют функцию дополнительного дыхания. Орхидеи. Корни-подпорки — придаточные корни некоторых тропических растений, растущие на стволах и ветвях и дорастающие до земли. Мангры.
Для того, щоб існували живі організми, потрібна наявність деяких умов. Таких як вода, світло, їжа, повітря. Все, що живе на земній планеті, пристосовується до умов, що існують на його території. Розглянемо на прикладі.
Наприклад, восени у деяких тварин, як лось, вовк, лисиця, відбувається накопичення жиру, щоб пережити зиму. У них стає густішим хутро. Дехто впадає в зимню сплячку, що уповільнює їх процеси життєдіяльності. До таких тварин відносяться ведмеді, ящірки, змії, їжаки.
У водному середовищі риби призвичаїлись до своїх умов перебування. Для цього у них є зябра та плавці.
У тварин, що живуть під землею, розвинуті свої якості, які допомагають їм існувати без світла. У крота лапи розташовані в різні сторони, як лопати, щоб ними було зручніше рити землю. Його гладеньке хутро захищає від брудної землі. Недолік зору заміняє добрий нюх.
Їжак має голки, щоб захищатись від хижих тварин. Зайці міняють свій колір на білий, щоб на снігу їх було малопомітно.
Птахи не мають сечового міхура, який би заважав їм літати. Деякі птахи кожного року здійснюють перельоти на великі відстані, щоб побувати у теплих краях.
На Північному і Південному полюсі живуть не так багато тварин, які змогли пристосуватись до тамтешніх умов. Там живуть пінгвіни, кити, білі ведмеді та тюлени. Їхнє зовнішнє покриття – пух, жир чи хутро, допомагає їм виживати у холодних умовах.