Поперечный разрез одного из разноногих раков (Amphipoda) для показания положения выводковойполости, содержащей яйца — ov; brl — пластинки, ее ограничивающие; br — жабры; bf- ножки грудные; d —кишечник; l — печень; bm — нервная цепочка; h — сердце. 2. Поперечный разрез через членистого червя (изAnnelida) для показания отношения выводящих половых протоков (np) к полости тела и положения половыхпродуктов (ov); b — щетинки конечностей (параподиев); lm — продольные мышцы; rm — кольцевые мышцы;vd и vv — спинной и брюшной кровеносные сосуды; dp — спинной, vp — брюшной параподии с ихпридатками (cirri) — dc и vc; bm — брюшная нервная цепочка; tr — воронка сегментальной трубки (половогопротока), пронизывающего косую мышцу. 3. Яйцевая трубка насекомого (ср. фиг. 5) в отдельности; а — яйцо;b — желтокобразовательная клетка. 4. Половые органы турбелларии (Vortex viridis), t — семенники; gv —желточники; о — яичники (зародышники); u — матка; v — влагалище; rs семяприемник; vd — семяпроводы;vs — семянной пузырь; р — совокупительный орган. 5. Женские половые органы насекомого (Hydrobiusfuscipes): о — яйцевые трубки (ср. фиг. 3), составляющие яичник, gl — железы; ov — яйцеводы сжелезистыми придатками; v — влагалище; bc — совокупительная камера; rs — семяприемник. 6. Половыеорганы садовой улитки (Helix hortensis) z — гермафродитная железа; ve — гермафродитный проток; еg —железа, выделяющая облекающий яйцо белок, u — матка; rs — семяприемник; vd — семяпровод,обособленный от женских выводяших путей; он заканчивается выворачивающимся наружу совокупительныморганом — p с жгутиковидным придатком — fl. d — придаточные железы; рs — могущий выпячиваться мешок,содержащий известковое отложение, или любовную стрелку, играющую, вероятно, роль раздражителя присовокуплении. 7, 8, 9 — различные формы матки у млекопитающих: двураздельная, двурогая и простая; od— яйцеводы, u — матка; v — влагалище. 10. Мочеполовые органы хомяка; R — почки; u — мочеточники; v —мочевой пузырь; vs — семянной пузырь; gl, gl — простатическая железа; р — совокупительный орган скоуперовыми (с) и тизоновыми (t) железами и образующими вздутия пещеристыми набухающими телами(рс). T — семенники; d — семяпроводы; открывающиеся в мочеполовой канал. 11. Женские половые органыкенгуру (Наlmaturus): ov — яичники; od — яйцеводы; u — матки; ou — их отверстия во вскрытое отчастивлагалище: сg — влагалища; f — непарная срединная часть влагалищ, которая при соединении смочеполовыми синусом — сug дает у других сумчатых третье влагалище; vu — мочевой пузырь; or — егоотверстие в мочеполовой синус; ur — мочеточники. 12. Женские половые органы речного рака: ov — яичник;od — яйцеводы; ое — их наружные отверстия при основании 3-ей пары грудных ножек. 13. Женские половыеорганы многоножки (Glomeris) с вскрытым яичником os, содержащим назревающие яйца. ov, od — яйцеводы.14. Совокупительное щупальце паука (Filistata testacea), содержащее внутри канал для приема семени — сs.15. Схема совокупигельного органа и мочеполового синуса (Sg) и соседних частей и ; R — мочевой пузырь; Ur — мочеточники; GG — семяпроводы; R — прямая кишка, Се —клоака; g — совокупительный орган.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Объяснение:
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.