Закрепление соотнесите понятия и краткие к ним определения, соедините соответствующие стрелками между собой: понятия 1. автотрофы
2. гетеротрофы
3. продуценты
4. консументы i порядка
5. консументы ii порядка
6. редуценты
7. цепи питания
8. тофический уровень
9. правило 10%
10. пирамида биопродукции отражает
определения
1. законы передачи энергии
2. все животные
3. растительноядные
4. грибы, почвенные бактерии
5. звено пищевой цепи
6. правило передачи энергии
7. трава, деревья, кустарники
8. хищники
9. трофические связи между видами
Различают следующие три основные типа куколок:
Открытые, или свободные, куколки – имеют свободные, лишь прижатые к телу имагинальные придатки (усики, ноги, крылья). Среди куколок этого типа выделяются две группы – с подвижными жвалами и с неподвижными или редуцированными жвалами. Первые являются наиболее примитивными, используют подвижные верхние челюсти для выхода из кокона и сами могут совершать движения; они свойственны сетчатокрылым, скорпионовым мухам, ручейникам и зубатым молям (Micropterygidae). Куколки с неподвижными или редуцированными жвалами, не имеют возможности применить последние при выходе из кокона; сюда относятся куколки большинства жуков и перепончатокрылых, блох, веерокрылых и многих двукрылых.
Покрытые куколки – имеют тесно прижатые и спаянные с телом имагинальные придатки вследствие того, что при последней линьке личинка выделяет секрет, который при затвердевании покрывает куколку твердой оболочкой. Свойственны большинству бабочек, и некоторым двукрылым, некоторым жукам (например, божьим коровкам) и хальцидам.
Скрытые куколки – покрыты затвердевшей несброшенной личиночной шкуркой, которая, следовательно, играет роль оболочки, или ложного кокона. Такой ложный кокон часто называют пупарием. Внутри этого пупария находится типичная открытая куколка; в связи с этим некоторые авторы считают этот тип всего лишь модификацией открытых куколок. Свойственны лишь высшим двукрылым (круглошовные)
кряковой качки, або крижні, яка гніздиться у нас всюди, де тільки знаходить підходящі для себе місця: в озерах, болотах і річкових заводях з заростями очерету, очерету та інших трав-не входить вона тільки на крайню північ нашої країни. У домашньому стані качка змінилася порівняно мало, і навіть забарвлення дикої форми часто повторюється і у домашньої качки. Подібно своїм предкам і родичам, домашня качка готова проводити цілі дні на воді, плаваючи там разом зі своїм виводком і розшукуючи собі корм серед мулу і тини. Качка залишилася справжньою водоплавної птахом, і ця особливість життя пов`язана з цілим рядом особливостей будови.
Пристосування до водного життя найрізкіше виражається у качки в своєрідному пристрої її ніг. Пальці на ногах у неї з`єднані між собою шкірястою перетинкою (пригадайте плавальну перетинку на задніх ногах жаби), а самі ноги дуже короткі і до того ж далеко відсунуті назад. При такій будові задніх кінцівок качка ходить по землі незграбно o- дуже повільно і перевальцем (качина хода), а якщо починає поспішати, то часто втрачає рівновагу і падає на груди. Але коли качка спускається на воду, її довгий тулуб лягає подібно корпусу човна, а ноги, забезпечені плавальними перетинками, починають працювати як весла. Їм же доводиться працювати і в якості керма, керуючи поворотами, і в цьому випадку положення їх ближче до заднього кінця тіла виявляється якраз найбільш зручним.
Довжина ніг також має значення при плаванні: кому доводилося гребти на човні, той добре знає, що якщо весла занурити в воду занадто глибоко, то гребти стає важче.
Розгляньте докладніше, будова качиної - ноги і зверніть увагу на такі особливості: 1) які відділи можна розрізнити на ній при зовнішньому огляді, 2) яку форму має у неї передня сторона цівки, якій доводиться розрізати воду, коли пливе качка заносить ногу вперед, і 3) скільки у качки пальців і як вони пов`язані між собою перетинкою. Щоб зрозуміти, чому плавальна перетинка не заважає качці просувати в воді ногу вперед, придивіться до того, який рух автоматично роблять пальці, коли птах згинає ногу в суглобах, піднімаючи, наприклад, ногу з землі при ходьбі.
Не менш важливою особливістю, пов`язаної з водним життя, виявляється здатність качок та інших водоплавних птахів зберігати оперення сухим навіть під час перебування у воді. Ця здатність залежить від сильного розвитку надхвостовой, або копчиковой, залози, що виділяє маслянисту рідину, якою качка за до дзьоба старанно промазує пір`я і робить їх непромокальними. Завдяки жирової мастилі з пір`я легко скочується вода, і качка, що вийшла на берег або злетіла на повітря, виявляється абсолютно сухий (згадайте приказку "як з гусака вода" і зіставте з нею вираз, що характеризує жалюгідний вигляд не пристосованою до води "мокрою курки").