Споровые растения в лесу многие из этих растений, часто мелких, обращают на себя внимание большей формой, и ни одно – яркими цветами, что дало повод назвать их нецветковые. второе название, споровые, они получили за свои органы размножения – споры - одноклеточные микроскопические образования, которые в начале прорастания заросток, встреча мужских и женских клеток, и только потом появляется само зеленое растение.
мир споровых растений включает в себя несколько классов, начиная от высших: папоротники, хвощи, плауны, мхи, и заканчивая низшими – лишайниками. из всего обилия споровых растений тайги самые крупные – папоротники. из них обычны: кочедыжник женский, голокучник линнея, страусник.
с наступлением тепла, когда все растения распускают свои листья, оживают и папоротники, при этом проявляют свою особенность, выпуская вначале из земли стебель в виде зеленых спиралей, чем отличаются от семенных, у которых росток устремляется прямо вверх.
через несколько недель, когда в листьях накопится достаточное количество энергии, наступает пара размножения, и появляются особые образования сорусы, в которых развиваются споры. они располагаются на нижней стороне листьев и сверху не видны. чтобы увидеть их, нужно листья повернуть, и тогда перед глазами они предстанут в виде коричневатых почек или бугорков.
расположение сорусов возле жилок листа, форма их краев, количество - все это служит дополнительным отличительным признаком одного вида папоротника от другого.
из крупных папоротников самый обычный - кочедыжник женский. свое название кочедыжник он получил за крючочки, расположенные в основании листьев, напоминающих своей формой крупные крючки, с которых деревенские жители плели лапти. кочедыжник часто образует заросли из широких, сложно изрезанных, перистых, склоненных к земле листьев. когда проходишь через такие заросли, то как будто на мгновение попадаешь в зеленый мир древнего каменноугольного периода – время господства споровых растений.
по-перше, наступністю. з моменту виникнення життя на землі, що сталося, як вважають вчені, приблизно 4,5 мільярда років тому, досі живі і найперші примітивні організми пов’язує безперервний ланцюг поколінь.
по-друге, доцільністю. всі організми пристосовані до умов свого проживання і влаштовані так, що можуть забезпечувати не тільки власне існування, а й відтворення потомства. при цьому окремі форми життя пристосувалися до найнеймовірнішим умовам. наприклад, одні мікроби живуть в природних озерах, що становлять розчини сірчаної кислоти, інші – в розливах нафти, треті – в гарячих гейзери або в кратері вулкана і навіть в ядерних реакторах.
по-третє, ускладненістю і вдосконаленням організації живих істот протягом геологічних епох. наприклад, спочатку на землі існували тільки мікроорганізми, потім з’явилися одноклітинні (найпростіші), потім – багатоклітинні безхребетні тварини, потім прийшла черга «століття риб», далі – «століття амфібій», змінивши «століттям рептилій» (в основному динозаврів), і, нарешті, настав «століття птахів і ссавців» .
мир споровых растений включает в себя несколько классов, начиная от высших: папоротники, хвощи, плауны, мхи, и заканчивая низшими – лишайниками. из всего обилия споровых растений тайги самые крупные – папоротники. из них обычны: кочедыжник женский, голокучник линнея, страусник.
с наступлением тепла, когда все растения распускают свои листья, оживают и папоротники, при этом проявляют свою особенность, выпуская вначале из земли стебель в виде зеленых спиралей, чем отличаются от семенных, у которых росток устремляется прямо вверх.
через несколько недель, когда в листьях накопится достаточное количество энергии, наступает пара размножения, и появляются особые образования сорусы, в которых развиваются споры. они располагаются на нижней стороне листьев и сверху не видны. чтобы увидеть их, нужно листья повернуть, и тогда перед глазами они предстанут в виде коричневатых почек или бугорков.
расположение сорусов возле жилок листа, форма их краев, количество - все это служит дополнительным отличительным признаком одного вида папоротника от другого.
из крупных папоротников самый обычный - кочедыжник женский. свое название кочедыжник он получил за крючочки, расположенные в основании листьев, напоминающих своей формой крупные крючки, с которых деревенские жители плели лапти. кочедыжник часто образует заросли из широких, сложно изрезанных, перистых, склоненных к земле листьев. когда проходишь через такие заросли, то как будто на мгновение попадаешь в зеленый мир древнего каменноугольного периода – время господства споровых растений.
по-перше, наступністю. з моменту виникнення життя на землі, що сталося, як вважають вчені, приблизно 4,5 мільярда років тому, досі живі і найперші примітивні організми пов’язує безперервний ланцюг поколінь.
по-друге, доцільністю. всі організми пристосовані до умов свого проживання і влаштовані так, що можуть забезпечувати не тільки власне існування, а й відтворення потомства. при цьому окремі форми життя пристосувалися до найнеймовірнішим умовам. наприклад, одні мікроби живуть в природних озерах, що становлять розчини сірчаної кислоти, інші – в розливах нафти, треті – в гарячих гейзери або в кратері вулкана і навіть в ядерних реакторах.
по-третє, ускладненістю і вдосконаленням організації живих істот протягом геологічних епох. наприклад, спочатку на землі існували тільки мікроорганізми, потім з’явилися одноклітинні (найпростіші), потім – багатоклітинні безхребетні тварини, потім прийшла черга «століття риб», далі – «століття амфібій», змінивши «століттям рептилій» (в основному динозаврів), і, нарешті, настав «століття птахів і ссавців» .