Методы борьбы со всеми видами ржавчины примерно одинаковы:
убирайте и сжигайте опавшую листву и хвою осенью; удаляйте пораженные ржавчиной ветви с последующим их сжиганием; поливая растения, старайтесь не попадать на листья; по возможности удаляйте из сада промежуточных хозяев – ржавчинных грибов, поражающих ценные для вас растения; для профилактики ранней весной до распускания почек обработайте стволы и ветви деревьев и кустарников, подверженных ржавчине, 2%-ным раствором бордоской жидкости (1 пакетик 200 г на 10 л воды, по инструкции). Затем опрыскивания повторяют до цветения и через 12–14 дней после цветения (только для лиственных); при первых признаках болезни необходимо сразу обработать растения фунгицидом, например «Топаз», «Хом», «Оксихом», «Абига-Пик» или другими препаратами. Делать это лучше в несколько заходов, не превышая рекомендованную концентрацию препарата, чтобы не обжечь листья; пораженные участки ствола и ветвей у древесных растений зачистите до здоровой ткани и обработайте медьсодержащим препаратом или крепким раствором марганцовки. Главное, не замазывайте раны у хвойных варом – он не пропускает воздух и замоканию и загниванию древесины.
Печінка не тільки відокремлює травний сік – жовч, а й виконує найважливішу функцію знешкодження отруйних речовин.
Завдяки проходженню всієї крові з травного каналу через печінку отруйні продукти розпаду білків і отруйні сполуки, що утворилися в кишках в результаті діяльності мікробів, після всмоктування надходять у печінку і знешкоджуються в ній.
Отруйні речовини, як, наприклад, індол, скатол, фенол, з’єднуються в печінці з сірчаною кислотою і глюкуроповой кислотами і утворюють мало отруйні ефірні кислоти.
Отже, в печінці здійснюється синтез, що має захисний характер. У цьому полягає бар’єрна функція печінки, що забезпечує позбавлення організму від отруйних продуктів обміну речовин. Після видалення більшої частини печінки або після з’єднання ворітної і нижньої порожнистої вен (ековскій свищ) продукти всмоктування надходять безпосередньо в загальне коло кровообігу. У результаті тварини швидко гинуть від отруєння отруйними продуктами розпаду білків, особливо після їжі м’яса, і від порушення утворення сечовини. Цей факт встановив в 1892 р. І. П. Павлов, який удосконалив операцію Н. В. Екка (1877) і спільно з відомим біохіміком М. В. Ненцкого вивчив хімічні процеси, що відбуваються в печінці.
Після їжі м’яса у собак з екковскім свищем наступають важкі розлади нервової системи, припадки судом, сильне схуднення та інші ознаки отруєння, що призводять до смерті. Переклад тварини з м’ясного на молочно- хлібний режим веде до припинення явищ отруєння. З амінокислот, що всмокталися близько 40 % надходить з кров’ю в тканини, де вони синтезуються в білки, характерні для даного організму. Решта амінокислоти надходять у печінку, в якій частина з них синтезується в білки, а інша частина дезамінується
убирайте и сжигайте опавшую листву и хвою осенью;
удаляйте пораженные ржавчиной ветви с последующим их сжиганием;
поливая растения, старайтесь не попадать на листья;
по возможности удаляйте из сада промежуточных хозяев – ржавчинных грибов, поражающих ценные для вас растения;
для профилактики ранней весной до распускания почек обработайте стволы и ветви деревьев и кустарников, подверженных ржавчине, 2%-ным раствором бордоской жидкости (1 пакетик 200 г на 10 л воды, по инструкции). Затем опрыскивания повторяют до цветения и через 12–14 дней после цветения (только для лиственных);
при первых признаках болезни необходимо сразу обработать растения фунгицидом, например «Топаз», «Хом», «Оксихом», «Абига-Пик» или другими препаратами. Делать это лучше в несколько заходов, не превышая рекомендованную концентрацию препарата, чтобы не обжечь листья;
пораженные участки ствола и ветвей у древесных растений зачистите до здоровой ткани и обработайте медьсодержащим препаратом или крепким раствором марганцовки. Главное, не замазывайте раны у хвойных варом – он не пропускает воздух и замоканию и загниванию древесины.
Печінка не тільки відокремлює травний сік – жовч, а й виконує найважливішу функцію знешкодження отруйних речовин.
Завдяки проходженню всієї крові з травного каналу через печінку отруйні продукти розпаду білків і отруйні сполуки, що утворилися в кишках в результаті діяльності мікробів, після всмоктування надходять у печінку і знешкоджуються в ній.
Отруйні речовини, як, наприклад, індол, скатол, фенол, з’єднуються в печінці з сірчаною кислотою і глюкуроповой кислотами і утворюють мало отруйні ефірні кислоти.
Отже, в печінці здійснюється синтез, що має захисний характер. У цьому полягає бар’єрна функція печінки, що забезпечує позбавлення організму від отруйних продуктів обміну речовин.
Після видалення більшої частини печінки або після з’єднання ворітної і нижньої порожнистої вен (ековскій свищ) продукти всмоктування надходять безпосередньо в загальне коло кровообігу. У результаті тварини швидко гинуть від отруєння отруйними продуктами розпаду білків, особливо після їжі м’яса, і від порушення утворення сечовини. Цей факт встановив в 1892 р. І. П. Павлов, який удосконалив операцію Н. В. Екка (1877) і спільно з відомим біохіміком М. В. Ненцкого вивчив хімічні процеси, що відбуваються в печінці.
Після їжі м’яса у собак з екковскім свищем наступають важкі розлади нервової системи, припадки судом, сильне схуднення та інші ознаки отруєння, що призводять до смерті.
Переклад тварини з м’ясного на молочно- хлібний режим веде до припинення явищ отруєння.
З амінокислот, що всмокталися близько 40 % надходить з кров’ю в тканини, де вони синтезуються в білки, характерні для даного організму. Решта амінокислоти надходять у печінку, в якій частина з них синтезується в білки, а інша частина дезамінується