Тест по биологии1.безусловные пищевые рефлексы стимулируютсяа)рвотойв)глотаниемс) оформлением пищиd)чиханиемe)сосаниемf)цветом пищи2. особенности строения моллюсковa)замкнутая кровеносная системаb)незамкнутая кровеносная системаc)дышат всей поверхностью телаd)появляется печеньe)лучевая симметрияf)гарантированное телаg)отсутствие мезодермыh)двухсторонняя симметрия3.особенности класса двудольныхa)корневая система чаще мочковатаяb) жилкование листьев параллельное или дуговоеc) жилкование листьев сетчатоеd) семя покрыта семенной кожуройe)зародыш имеет две семядолиf) зародыш имеет одну семядолюg) корневая система чаще стержневаяh) двойное оплодотворение
.световая фаза:1. Свет, попадая на молекулы хлорофилла, которые находятся в мембранах тилакоидов гран, приводит их в возбужденное состояние . В результате этого електроны сходят со своих орбит и переносятся с переносчиков за пределы мембраны тилакоида, где и накапливаются, создавая отрицательно заряженное поле.
2. Место вышедших электронов в молекула хлорофилла занимают электроны воды , так как вода под действием света подвергается фотолизу гидроксиды OH(-), став радикалами OH, объединяются:4OH=2H2O+O2, образуя воду и свободный кислород, который выделяется в атмосферу.
3. Протоны водорода не проникают через мембрану тилакоида и накапливаются внутри, образуя положительно заряженное электрическое поле, что приводит к увеличению потенциалов по обе стороны мембраны.
4.При достижении критической разности потенциалов протоны водорода устремляются по протонному каналу АТФ-синтетаза, встроенному в мембрану тилакоида, наружу. На выходе из протонного канала создается высокий уровень энергии, которая идет на синтез АТФ (АДФ+Ф=АТФ).Образовавшиеся молекулы АТФ переходят в сторону, где участвуют в реакциях фиксации углерода.5. Протоны , вошедшие на поверхность мембраны тилакоида, соединяются с электронами, образуя атомарный водород , который идет на восстановление переносчика НАДФ(+) . Таким образом, активированный световой энергией электрон хлорофилла используется для присоединения водорода к переносчику. НАДФ*Н переходит в строму хлоропласта, где участвует в реакциях фиксации углерода
Объяснение:
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.