Синтез інтерферону у людини визначається поєднанням 2 домінантних генів, які знаходяться в різних хромосомах. присуиність генотипів одного домінантного алеля або ж відсутність домінантних алелів визначає нездатність синтезувати інтерферон. визначте ймовірність народження дитини яка здатна синтезувати інтерферон в родині де обоє батьків гетерозиготні за ланими генами
Цитоплазматична спадковість
У клітинах еукаріот, крім спадкового матеріалу, розташованого у ядрі, виявлено ще позаядерну, або цитоплазматичну спадковість. Явище цитоплазматичної спадковості полягає у здатності певних структур цитоплазми зберігати та передавати нащадкам частину спадкової інформації батьків. Хоча провідна роль в успадкуванні більшості ознак організму належить генам хромосом, роль цитоплазматичної спадковості теж досить значна.
Цитоплазматична спадковість пов’язна з двома видами генетичних явищ:
успадкуванням ознак, які зумовлюють позаядерні гени, розташовані у певних органелах (мітохондріях, пластидах);
появою у нащадків ознак, зумовлених ядерними баькіцвськими генами, але на прояв яких впливає цитоплазма яйцеклітини.
Вплив ядерних генів материнського організму через цитоплазму яйцеклітини на формування деяких станів ознак нащадків можна простежити на прикладі прісноводного черевоногого молюска-ставковика. У нього є форми із різними станами спадкової ознаки – лівого чи правого напрямку закрученості черепашки. Алель, що визначає правозакрученість черепашки, домінує над лівозакрученістю, однак напрямок закреченості визначають гени материнського організму. Наприклад, особини, гомозиготні за рецесивною алелю лівозакрученості, можуть мати правозакручену черепашку, якщо проходять від материнського органзму, який мав домінантну алель правозакрученості. Таким чином, розщеплення за ознакою напрямку закрученості черепашки при схрещуванні ставковиків фенотипно проявляється із запізненням на одне покоління.
Співвідношення ген - ознака
Тривалий час у генетиці існувало правило, згідно з яким кожний ген визначає синтез одного поліпептиду («один ген - один поліпептид»). Проте подальші дослідження показали, що співвідношення «ген - ознака» значно складніші, ніж уявляли раніше. Стали відомі явища взаємодії генів та їхньої множинної дії.
Наприклад, фенотип формується внаслідок складної взаємодії між алельними генами. Але на формування певних станів ознак часто впливає взаємодія двох чи більше неалельних генів, яка може відбуватись у різних формах.
Пригнічення, або епістаз - один із типів взаємодії між неалельними генами, за якого алель одного гена пригнічує прояв алелі іншого. Наприклад, пурпурове забарвлення очей дрозофіли зумовлене рецесивною алеллю і тому може проявитись лише у гомозиготних за нею особин. Однак воно не проявиться, якщо у рецесивному гомозиготному стані перебуватиме інший неалельний ген, який пригнічуватиме дію першого.
Іншим типом взаємодії неалельних генів є доповнення(комплементарність).Для неї необхідна присутність двох або більше домінантних неалельних генів, які разом визначають розвиток певної ознаки. Так, фіалкове забарвлення плодів баклажанів залежить від взаємодії двох неалельних домінантних генів, унаслідок якої в них утворюється пігмент антоціан.Якщо хоча б один із цих генів перебуває в гомозиготному рецесивному стані, антоціан не синтезується і утворюються безбарвні плоди.
У тварин (наприклад, мишей, кролів) для формування темного забарвлення шерсті необхідна присутність двох домінантних неалельних генів, один із яких визначає наявність пігменту, а інший — його розподіл по волосині. Якщо перший із цих генів перебуває у гомозиготному рецесивному стані, то пігмент не утворюється, і народжуються білі особини (альбіноси). Нормальний слух людини забезпечує взаємодія двох домінантних неалельних генів - D і Е, один із яких визначає нормальний розвиток завитки внутрішнього вуха, а інший - слухового нерва. Якщо людина гомозиготна за рецесивною алеллю хоча б одного з них, вона глуха від народження.
Язва желудка болезнь связана с нарушением механизмов, регулирующих секреторную, двигательную функции желудка и двенадцатиперстной кишки, кровообращение в них, питание слизистых оболочек. Отрицательные эмоции, длительные психические перенапряжения, патологические импульсы из пораженных внутренних органов при хроническом аппендиците, хроническом холецистите, желчекаменной болезни и др. нередко являются причиной развития язвенной бодезни. Имеют значение гормональные нарушения. Определенную роль играют наследственные факторы (наследственное предрасположение встречается среди больных язвой желудка в 15—40 % случаев). Непосредственное формирование язвы происходит в результате нарушения равновесия между «агрессивными» (желудочный сок, заброс желчи) и «защитными» факторами (желудочная и дуоденальная слизь, клеточная регенерация, нормальное состояние местного кровотока, защитное действие некоторых гормонов, а также щелочная реакция слюны и панкреатического сока). В формировании язв в желудке наибольшее значение имеет уменьшение защитных свойств слизистой оболочки, ослабление ее сопротивляемости повреждающему воздействию кислого желудочного сока. В механизме же развития язв в выходном отделе желудка и особенно в двенадцатиперстной кишке, напротив, решающим фактором является усиление агрессивности желудочного сока. Предрасполагающими факторами являются нарушения режима питания, злоупотребление острой, грубой, раздражающей пищей, постоянно быстрая, поспешная еда, употребление крепких спиртных напитков и их суррогатов, курение.
Вот почему, как правило, никакая диета не может при данном заболевании. Нужен комплекс мер и перестройка сознания больного.
Диетологи стремятся излечить язву желудка или двенадцатиперстной кишки особой диетой. Обычно врачи рекомендуют щелочные препараты лишь потому, что эти препараты сразу же снимают боль.
Далее больному назначают щадящую диету, которая состоит главным образом из молока и каш. В некоторых случаях такой метод дает видимость положительных результатов, если его применять достаточно длительно, но на самом деле одной диетой от язвы желудка и двенадцатиперстной кишки не вылечиться - необходимо понимание и устранение причин их появления.
Если язва вызвана повышенной кислотностью, то отсутствие кислоты в течение продолжительного времени (2-3 недели зарубцовыванию раны в стенке желудка или двенадцатиперстной кишки. В результате боли прекращаются, и в этом случае лечение голодом творит чудеса. Но рубцевание язвы - это еще не все: гораздо важнее, что в организме есть тенденция образования язв в желудке или кишечнике. Сама язва вызвана какими-то причинами. Если не понять причины ее возникновения, то она очень скоро может возникнуть вновь и в большинстве случаев в том же самом месте.
К. Ниши и другие врачи естественной терапии пытались найти такую систему лечения, которая позволила бы не только справиться с имеющейся язвой, но и защищала бы в дальнейшем от рецидивов.
Проблема заключалась в том, что язва желудка может иногда повторяться, несмотря на лечение, и может навсегда исчезнуть без всякого лечения. Существует очень много факторов, которые влияют на возникновение язвы желудка. И это вызывает трудности в борьбе с ней. Достаточно сказать, что язва желудка всегда связана с состоянием нервной системы: депрессией, нервозностью, внутренней тревогой. Это все может быть и причиной, и следствием заболевания. Поэтому, язву относят больше к нервным заболеваниям, чем к желудочным. Однако и без правильной диеты язву не вылечить. Есть, конечно, примеры, когда в результате перемены жизненных обстоятельств язва покидает больного, однако трудно сказать, какой процент случаев они составляют развитию язвенной болезни врожденный дефицит антитрипсина и другие факторы.