У насекомых имеется не менее пяти органов чувств: зрения, обоняния, осязания, слуховые и вкусовые. Они воспринимают разнообразные воздействия внешней среды (раздражения), которые, переходя в особое нервное возбуждение, передаются через чувствительные нервные волокна в центральную нервную систему. Отсюда возбуждение передается различным органам тела, которые определенным образом реагируют на полученное раздражение. Такая реакция получила название «простой рефлекс».
Различные органы чувств развиты не в одинаковой степени. Очень совершенны органы обоняния. Они расположены преимущественно на усиках, в виде обонятельных ямок и волосков, к которым подходят нервные окончания головною мозга. Некоторые паразитические перепончатокрылые (наездники) обладают таким острым обонянием, что оно дает им возможность обнаруживать свою жертву в глубоких слоях древесины или внутри стеблей растений. Паразит хлебных пилильщиков - коллирия - откладывает яйца внутрь стебля пшеницы именно в том месте, где находятся яйца или личинки пилильщика, хотя внешних признаков их присутствия в стебле нет. Острота обоняния позволяет самцам некоторых бабочек обнаруживать самок своего вида на расстоянии нескольких километров.
У насекомых хорошо развиты органы зрения. Лишь у немногих видов, обитающих под землей или в пещерах, глаза отсутствуют или недоразвиты. У большинства видов имеются глаза двух типов: простые (глазки) и сложные (или фасеточные). Простых глаз чаще три; они расположены на темени или на лбу. Сложные глаза представляют собой соединение очень большого числа мелких простых глаз, называемых фасетками, или омматидиями (ommatidium), количество которых различно у разных видов и у самцов и самок одного и того же вида, достигая у некоторых насекомых до 6000 и более. Каждый глазок состоит из наружной хитиновой роговицы, представляющей прозрачную двояко- или плосковыпуклую линзу; расположенного под ней хрустального конуса, преломляющего свет; сетчатки, воспринимающей световые лучи. Клетки сетчатки соединены нервными волокнами с надглоточным узлом, воспринимающим световые раздражения. Считают, что световые восприятия фасеточными глазами происходят по принципу мозаичности. Простые глаза при преимущественно для определения направления и интенсивности света и служат для общей ориентировки.
Интересна та особенность зрения насекомых, которая дает им возможность отличать поляризованный свет от деполяризованного, и высокий показатель частотной остроты зрения - более совершенный, чем у человека. Известно, что глаз человека различает отдельные вспышки с частотой смены не более 30 в секунду, а мухи каллифоры и медоносные пчелы различают до 360 вспышек в секунду, реагируя на каждую в отдельности. В связи с этим на экране кино при современной частоте смены изображений насекомые увидят не движение, а смену неподвижных изображений.
Органы слуха имеются у тех видов насекомых, которые сами могут издавать звуки (например, у прямокрылых, певчих цикад и пр.). Слуховые органы у этих групп насекомых называются тимпанальными (tympanum - барабан). Слуховые органы этого типа представлены в виде отверстий или углублений, затянутых перепонкой, к которой подходят окончания волокон слуховых нервов. У сверчков и кузнечиков тимпанальные органы помещаются на голенях передних ног, а у саранчовых - по бокам первого брюшного сегмента. Следует отметить, что некоторые виды насекомых издавать ультразвуки, которые, возможно, имеют локационное значение издавать ультразвуки известна, например, у личинок гессенской мухи, у ряда видов жуков, личинки которых развиваются внутри зерна (различные зерновки, амбарный долгоносик и пр.).
У бабочек слуховые рецепторы представлены тимпанальными органами. Однако вопрос о функции тимпанальных органов у бабочек до конца не раскрыт, так как виды, которые могут производить звуки, например ванессы, лишены тимпанальных органов, тогда как виды, обладающие этими органами, не производят звуки, по крайней мере слышимые человеком. С другой стороны, редукция крыльев, нередкая у самок бабочек, сопровождается и редукцией тимпанальных органов, а также хоботка. При этом параллельно происходит увеличение яичников. Самцы этих видов отличаются сильно разветвленными антеннами. Многие бабочки (совки, пяденицы, луговой мотылек) в ответ на высокие звуки гальтонова свистка начинают вибрировать крыльями или улетают. При повреждении одного тимпанального органа эта реакция ослабевает, при повреждении обоих - исчезает.
Органы осязания представлены в виде осязательных, или тактильных, сенсилл, связанных с различными волосками, щетинками, расположенными на разнообразных частях тела насекомого и особенно на усиках. При их насекомые воспринимают не только механические раздражения, но и тепловые воздействия, а также, возможно, и изменения в давлении воздуха. обращайся
Холерик при зустрічі з труднощами відчуває запал і відчуття азарту. Його приваблюють ризик й активне дозвілля. Іноді він має схильність переоцінювати свої можливості. Незважаючи на енергійність, холерик не завжди доводить розпочату справу до кінця. У спілкуванні він імпульсивний, схильний до бурхливих емоційних реакцій, відкритий і щирий, а часом запальний та агресивний. Холерик дуже товариський, хоча з більшістю оточення має досить поверхневі стосунки. У компанії він, як правило, лідер і заводій. Прикметна риса мовлення холерика - швидкість, а часто й суперечливість, вона, як правило, емоційно забарвлена й супроводжується яскравими жестами та мімікою. Холерик непосидючий, він постійно прагне нового, одноманітна ж діяльність його втомлює. Він схильний приймати поспішні рішення, про які згодом шкодує й переглядає свою позицію. Працездатність холерика дуже залежить від його мінливого настрою.
Емоційність, вразливість, а часом, і тривожність характеризують меланхоліка. На людях меланхолік постійно відлюдний, і його емоції не помітні оточуючим. Меланхоліки не прагнуть розширювати коло спілкування, проте можуть прив'язуватися до друзів досить сильно й надовго. Меланхолік може спокійно жити на самоті. У спілкуванні він тактовний, уважний проте не може довго розмовляти з людьми, особливо з тими, кого мало знає. Меланхоліки важко переживають невдачі й гостро реагують на критику, тому їм вкрай необхідні співчуття та підтримка. У роботі меланхоліки педантичні й прискіпливі, старанні, від них не вислизають найменші дрібниці.
У колективі сангвініка сприймають активною, життєрадісною й доброзичливою людиною. Сангвінік урівноважений; зовні він може здаватися неспокійним, але всередині зберігати спокій. Сангвініки характеризуються високою працездатністю, вони можуть тривалий час концентрувати увагу на поставленому завданні й легко переключатися з одного завдання на інше, однак при вирішенні питання схильні виявляти поверховість. У колективі сангвінік поводить себе відкрито, він виразно висловлюється, здатний добре контролювати свої емоції, вирізняється добродушністю та оптимізмом. Сангвініки дуже товариські, вони мають багато контактів, але при цьому лише кілька близьких друзів. З новими людьми сангвініки сходяться досить легко. Їх вирізняє об'єктивна самооцінка, яка може бути адекватною, але часом і злегка завищеною. У сангвініка виражені організаторські здібності.
Флегматик вирізняється найстабільнішим типом нервової системи. Флегматики характеризуються врівноваженістю, здатністю витримувати будь-які стреси, мають дуже низьку емоційність. Повільний темп мовлення, неквапливість рухів, відсутність метушні свідчать, що перед вами типовий флегматик. При цьому свою роботу він виконує із середньою швидкістю й досить точно. З оточуючими флегматик поводиться врівноважено, він спокійний, небагатослівний, виявляє розсудливість, у нього немає високої потреби в спілкуванні, коло його контактів досить невелике. Флегматику властиві тривалі роздуми перед прийняттям рішення, однак прийнявши його, він буде діяти системно й методично. Для високої працездатності флегматику необхідно перебувати в спокійному звичному оточенні, усе має бути на своїх місцях, його дуже втомлює метушня й наявність непередбачених обставин. Флегматика характеризує сталість у своїх інтересах і стабільність у відносинах. Він уміє закінчувати розпочату справу, проте може досить довго приступати до роботи.
У насекомых имеется не менее пяти органов чувств: зрения, обоняния, осязания, слуховые и вкусовые. Они воспринимают разнообразные воздействия внешней среды (раздражения), которые, переходя в особое нервное возбуждение, передаются через чувствительные нервные волокна в центральную нервную систему. Отсюда возбуждение передается различным органам тела, которые определенным образом реагируют на полученное раздражение. Такая реакция получила название «простой рефлекс».
Различные органы чувств развиты не в одинаковой степени. Очень совершенны органы обоняния. Они расположены преимущественно на усиках, в виде обонятельных ямок и волосков, к которым подходят нервные окончания головною мозга. Некоторые паразитические перепончатокрылые (наездники) обладают таким острым обонянием, что оно дает им возможность обнаруживать свою жертву в глубоких слоях древесины или внутри стеблей растений. Паразит хлебных пилильщиков - коллирия - откладывает яйца внутрь стебля пшеницы именно в том месте, где находятся яйца или личинки пилильщика, хотя внешних признаков их присутствия в стебле нет. Острота обоняния позволяет самцам некоторых бабочек обнаруживать самок своего вида на расстоянии нескольких километров.
У насекомых хорошо развиты органы зрения. Лишь у немногих видов, обитающих под землей или в пещерах, глаза отсутствуют или недоразвиты. У большинства видов имеются глаза двух типов: простые (глазки) и сложные (или фасеточные). Простых глаз чаще три; они расположены на темени или на лбу. Сложные глаза представляют собой соединение очень большого числа мелких простых глаз, называемых фасетками, или омматидиями (ommatidium), количество которых различно у разных видов и у самцов и самок одного и того же вида, достигая у некоторых насекомых до 6000 и более. Каждый глазок состоит из наружной хитиновой роговицы, представляющей прозрачную двояко- или плосковыпуклую линзу; расположенного под ней хрустального конуса, преломляющего свет; сетчатки, воспринимающей световые лучи. Клетки сетчатки соединены нервными волокнами с надглоточным узлом, воспринимающим световые раздражения. Считают, что световые восприятия фасеточными глазами происходят по принципу мозаичности. Простые глаза при преимущественно для определения направления и интенсивности света и служат для общей ориентировки.
Интересна та особенность зрения насекомых, которая дает им возможность отличать поляризованный свет от деполяризованного, и высокий показатель частотной остроты зрения - более совершенный, чем у человека. Известно, что глаз человека различает отдельные вспышки с частотой смены не более 30 в секунду, а мухи каллифоры и медоносные пчелы различают до 360 вспышек в секунду, реагируя на каждую в отдельности. В связи с этим на экране кино при современной частоте смены изображений насекомые увидят не движение, а смену неподвижных изображений.
Органы слуха имеются у тех видов насекомых, которые сами могут издавать звуки (например, у прямокрылых, певчих цикад и пр.). Слуховые органы у этих групп насекомых называются тимпанальными (tympanum - барабан). Слуховые органы этого типа представлены в виде отверстий или углублений, затянутых перепонкой, к которой подходят окончания волокон слуховых нервов. У сверчков и кузнечиков тимпанальные органы помещаются на голенях передних ног, а у саранчовых - по бокам первого брюшного сегмента. Следует отметить, что некоторые виды насекомых издавать ультразвуки, которые, возможно, имеют локационное значение издавать ультразвуки известна, например, у личинок гессенской мухи, у ряда видов жуков, личинки которых развиваются внутри зерна (различные зерновки, амбарный долгоносик и пр.).
У бабочек слуховые рецепторы представлены тимпанальными органами. Однако вопрос о функции тимпанальных органов у бабочек до конца не раскрыт, так как виды, которые могут производить звуки, например ванессы, лишены тимпанальных органов, тогда как виды, обладающие этими органами, не производят звуки, по крайней мере слышимые человеком. С другой стороны, редукция крыльев, нередкая у самок бабочек, сопровождается и редукцией тимпанальных органов, а также хоботка. При этом параллельно происходит увеличение яичников. Самцы этих видов отличаются сильно разветвленными антеннами. Многие бабочки (совки, пяденицы, луговой мотылек) в ответ на высокие звуки гальтонова свистка начинают вибрировать крыльями или улетают. При повреждении одного тимпанального органа эта реакция ослабевает, при повреждении обоих - исчезает.
Органы осязания представлены в виде осязательных, или тактильных, сенсилл, связанных с различными волосками, щетинками, расположенными на разнообразных частях тела насекомого и особенно на усиках. При их насекомые воспринимают не только механические раздражения, но и тепловые воздействия, а также, возможно, и изменения в давлении воздуха.
обращайся
Холерик при зустрічі з труднощами відчуває запал і відчуття азарту. Його приваблюють ризик й активне дозвілля. Іноді він має схильність переоцінювати свої можливості. Незважаючи на енергійність, холерик не завжди доводить розпочату справу до кінця. У спілкуванні він імпульсивний, схильний до бурхливих емоційних реакцій, відкритий і щирий, а часом запальний та агресивний. Холерик дуже товариський, хоча з більшістю оточення має досить поверхневі стосунки. У компанії він, як правило, лідер і заводій. Прикметна риса мовлення холерика - швидкість, а часто й суперечливість, вона, як правило, емоційно забарвлена й супроводжується яскравими жестами та мімікою. Холерик непосидючий, він постійно прагне нового, одноманітна ж діяльність його втомлює. Він схильний приймати поспішні рішення, про які згодом шкодує й переглядає свою позицію. Працездатність холерика дуже залежить від його мінливого настрою.
Емоційність, вразливість, а часом, і тривожність характеризують меланхоліка. На людях меланхолік постійно відлюдний, і його емоції не помітні оточуючим. Меланхоліки не прагнуть розширювати коло спілкування, проте можуть прив'язуватися до друзів досить сильно й надовго. Меланхолік може спокійно жити на самоті. У спілкуванні він тактовний, уважний проте не може довго розмовляти з людьми, особливо з тими, кого мало знає. Меланхоліки важко переживають невдачі й гостро реагують на критику, тому їм вкрай необхідні співчуття та підтримка. У роботі меланхоліки педантичні й прискіпливі, старанні, від них не вислизають найменші дрібниці.
У колективі сангвініка сприймають активною, життєрадісною й доброзичливою людиною. Сангвінік урівноважений; зовні він може здаватися неспокійним, але всередині зберігати спокій. Сангвініки характеризуються високою працездатністю, вони можуть тривалий час концентрувати увагу на поставленому завданні й легко переключатися з одного завдання на інше, однак при вирішенні питання схильні виявляти поверховість. У колективі сангвінік поводить себе відкрито, він виразно висловлюється, здатний добре контролювати свої емоції, вирізняється добродушністю та оптимізмом. Сангвініки дуже товариські, вони мають багато контактів, але при цьому лише кілька близьких друзів. З новими людьми сангвініки сходяться досить легко. Їх вирізняє об'єктивна самооцінка, яка може бути адекватною, але часом і злегка завищеною. У сангвініка виражені організаторські здібності.
Флегматик вирізняється найстабільнішим типом нервової системи. Флегматики характеризуються врівноваженістю, здатністю витримувати будь-які стреси, мають дуже низьку емоційність. Повільний темп мовлення, неквапливість рухів, відсутність метушні свідчать, що перед вами типовий флегматик. При цьому свою роботу він виконує із середньою швидкістю й досить точно. З оточуючими флегматик поводиться врівноважено, він спокійний, небагатослівний, виявляє розсудливість, у нього немає високої потреби в спілкуванні, коло його контактів досить невелике. Флегматику властиві тривалі роздуми перед прийняттям рішення, однак прийнявши його, він буде діяти системно й методично. Для високої працездатності флегматику необхідно перебувати в спокійному звичному оточенні, усе має бути на своїх місцях, його дуже втомлює метушня й наявність непередбачених обставин. Флегматика характеризує сталість у своїх інтересах і стабільність у відносинах. Він уміє закінчувати розпочату справу, проте може досить довго приступати до роботи.
Объяснение: