Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів.
Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи.
Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки[1]. Щоб запобігти цього ефекту, у дослідженнях тварин за максимальну тривалість життя зазвичай береться середня тривалість життя 10 % найбільш вікових організмів групи, що часто вважається альтернативним визначенням максимальної тривалості життя. На практиці максимальна тривалість життя незначно перевищує середню тривалість життя представників групи у найбільш захищених умовах.
Отделы тела млекопитающего: голова, шея, туловище (состоит из груди, живота и спины), пояса свободных верних и нижних конечностей, собственно свободные верхние и нижние конечности, у большинства в наличии хвост.
На голове у млекопитающего: парные глаза, парные веки, ресницы, брови, рот, нос, парные уши. У других групп позвоночных животных полностью зачастую отсутствует ушная раковина, назначение которой в усилении звуковых вибраций, улавливаемых слуховым анализатором и облегчения определения источника звука и расстояния до него.
Для млекопитающих характерно попарное расположение конечностей, фиксация которых происходит в районе верхней части грудной клетки и в области таза. Они размещены чаще всего под прямым углом к поверхности земли. Это необходимо для обеспечения наиболее быстрого и рационального перемещения данных организмов в пространстве. На передних и задних конечностях, чаще одинаковое количество пальцев.
Наружные покровы млекопитающих представлены кожей, которая чаще покрыта большим количеством шерсти, желез внешней секреции, а также другими производными эпителия. Волосы шерсти млекопитающих жесткие, плотные, спутанные, располагаются неравномерно на теле. Образуют защитный покров и выполняют функцию теплосохранения.
Вибрисы - это тонкие, длинные волосы, чаще белесого оттенка, располагающиеся в районе передней поверхности лица. Они необходимы в качестве органа, который улавливает вибрацию воздуха.
Кроме волос на теле млекопитающих также различают разнообразные железы (молочные, сальные, пахучие и т.д.), а также ногти. Они необходимы для защиты и реализации специальных функций, например, привлечения партнёра или вскармливания молоком детёныша.
Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів.
Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи.
Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки[1]. Щоб запобігти цього ефекту, у дослідженнях тварин за максимальну тривалість життя зазвичай береться середня тривалість життя 10 % найбільш вікових організмів групи, що часто вважається альтернативним визначенням максимальної тривалості життя. На практиці максимальна тривалість життя незначно перевищує середню тривалість життя представників групи у найбільш захищених умовах.
Объяснение:
Отделы тела млекопитающего: голова, шея, туловище (состоит из груди, живота и спины), пояса свободных верних и нижних конечностей, собственно свободные верхние и нижние конечности, у большинства в наличии хвост.
На голове у млекопитающего: парные глаза, парные веки, ресницы, брови, рот, нос, парные уши. У других групп позвоночных животных полностью зачастую отсутствует ушная раковина, назначение которой в усилении звуковых вибраций, улавливаемых слуховым анализатором и облегчения определения источника звука и расстояния до него.
Для млекопитающих характерно попарное расположение конечностей, фиксация которых происходит в районе верхней части грудной клетки и в области таза. Они размещены чаще всего под прямым углом к поверхности земли. Это необходимо для обеспечения наиболее быстрого и рационального перемещения данных организмов в пространстве. На передних и задних конечностях, чаще одинаковое количество пальцев.
Наружные покровы млекопитающих представлены кожей, которая чаще покрыта большим количеством шерсти, желез внешней секреции, а также другими производными эпителия. Волосы шерсти млекопитающих жесткие, плотные, спутанные, располагаются неравномерно на теле. Образуют защитный покров и выполняют функцию теплосохранения.
Вибрисы - это тонкие, длинные волосы, чаще белесого оттенка, располагающиеся в районе передней поверхности лица. Они необходимы в качестве органа, который улавливает вибрацию воздуха.
Кроме волос на теле млекопитающих также различают разнообразные железы (молочные, сальные, пахучие и т.д.), а также ногти. Они необходимы для защиты и реализации специальных функций, например, привлечения партнёра или вскармливания молоком детёныша.