. Рассмотри рисунок и закончи предложение. polytrichum_commune_654.png
Представленное на рисунке растение относится к систематической группе
.

2. Расположи данные систематические единицы от наименьшей до наибольшей (впиши только буквы).

A Класс B Вид C Семейство D Род —

1.
2.
3.
4.
bulta.png
даю за это надеюсь норм)​

галактики  —  основні структурні одиниці нашого всесвіту. одна з них міститься в сузір’ї андромеди. це велетенська галактика, схожа за своєю будовою на нашу, яка складається   із сотень мільярдів зір. світло від неї йде до землі близько 2 млн. років.

галактика андромеди разом з нашою галактикою  та  ще кількома сусідніми галактиками меншої маси утворюють так звану місцеву групу. деякі з-поміж зоряних систем цієї групи, зокрема велика  і  мала магеланові хмари, є супутниками нашої галактики. разом з нею вони обертаються навколо загального центру  мас.

ще одне скупчення галактик розташоване в сузір’ї діви. воно є центром ще більш гігантської, ніж місцева група, системи зоряних островів  -надскупчення галактик, до складу якого входить і  місцева група з нашою галактикою.

сучасним засобам астрономічних досліджень доступна величезна ділянка простору радіусом близько 10—12 млрд. світлових років.

на цій ділянці розташовані мільярди галактик, їх сукупність зветься метагалактикою.

      підрахунки зір на однакових за розмірами ділянках неба з різною галактичною широтою свідчать про те, що із віддаленням від галактичного екватора кількість зір до заданої величини  mзменшується.  згідно  цих підрахунків 95% усіх зір галактики розташовано  у  чумацькому  шляху.

сонце знаходиться недалеко від галактичної площини на відстані 10 кпк  (30000 св.р.) від центра галактики. галактика має складну спіральну структуру.  центр галактики знаходится  всузір’ї  стрільця  у  напрямі  на  α  =  17h  46,1m,  δ  =  –28°51′.

              якщо розглянути рух  сонця відносно найближчих зір,  то знаходять апекс основного руху  сонця. його координати α  =  17h  40m,  δ  =  +21°. він також знаходиться в сузір’ї геркулеса, а його антиапекс в сузір’ї    голуба.

кутова швидкість обертання зменшується в міру зростання відстані від центра галактики, але це зменшення є повільнішим, ніж цього  вимагають закони кеплера. лінійна швидкість обертання з відстанню від центра спочатку зростає, досягає максимуму близько 250 км/с на відстані  сонця і надалі повільно зменшується.

                можна говорити про два основні рухи  сонця в галактиці:

у напрямі сузір’я геркулеса з швидкістю 16  км/с відносно найближчих зір;

у напрямі сузір’я лебедя з швидкістю 250 км/с (рух разом з найближчими зорями навколо центра галактики).

    сонце здійснює один оберт  навколо центра галактики за 220 млн.  років. цей проміжок часу називають галактичним роком.  зачас  свого  існування  сонце облетіло галактику приблизно  30 разів.

                групою американских учених із університета штата огайо, які орієнтувались на дані, отримані від космічного рентгенівського телескопа & чандра& (chandra) встановлено той факт, що наша галактика чумацький шлях величезною хмарою гарячого газу, температура якого в декілька сотень разів більша, ніж температура поверхні сонця. учені вважають, що хмара, яку називають гало, може   служити   ключом до розгадки баріонів.

Хребе́тні (лат. vertebrata) — підтип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта. разом з комахами, ця група тварин домінує на суші і у воді. решту тварин інколи об'єднують в несистематичну групу безхребетні. використання цього терміну виправдовується тільки важливою роллю, яку відіграють хребетні в сучасному тваринному світі, оскільки в іншому група безхребетних об'єднує організми, які часто не мають практично нічого спільного. група хребетних часто розглядається як вищі хордові. у порівнянні з нижчими хордовими — ланцетниками, та покривниками, вони характеризуються значно вищим рівнем організації, що наочно виражено як в їх будові, так і у фізіологічних характеристиках. серед хребетних немає видів, що ведуть сидячий (прикріплений) спосіб життя. вони постійно переміщуються, активно розшукуючи і захоплюючи їжу, знаходячи для розмноження особини іншої статі та рятуючись від переслідування ворогів. активні переміщення забезпечують хребетним тваринам можливість зміни середовища залежно від змін умов існування і потреб на різних етапах їх життєвого циклу, наприклад при розвитку, статевому дозріванні, розмноженні, зимівлях і т. д. вказані загальні біологічні риси хребетних прямо пов'язані з особливостями їх морфологічної організації та фізіологією. нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. у всіх тварин цієї групи розвинений головний мозок, функціонування якого обумовлює вищу нервову діяльність — основу пристосовної поведінки. для хребетних характерна наявність різноманітних і складно влаштованих органів чуття, що слугують основним зв'язком між живим організмом і зовнішнім середовищем. з розвитком головного мозку і органів чуття пов'язано виникнення черепа, який слугує надійним футляром для цих важливих органів. як основа скелету замість хорди у хребетних існує досконаліший і міцніший хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить в собі спинний мозок. в області переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелета, з яких формується ротовий, а у переважної більшості — щелепний апарат, що забезпечує захоплення та утримання їжі, а у вищих хребетних — і її подрібнення. загальний обмін речовин у хребетних незрівнянно складніший, ніж у нижчих хордових. у зв'язку з цим необхідно вказати на характерні риси організації: наявність серця зумовлює швидкий кровотік; у системі виділення нирки надійно забезпечують виведення з організму збільшеної кількості продуктів обміну. вказані риси життєвої організації зумовили широке розповсюдження хребетних і проникнення їх у всі життєві середовища. ця обставина, а також велика кількість і різноманітність видів хребетних роблять їх найважливішим чинником ічного середовища. хребетні з'явилися на рубежі ордовика — силура, а в юрі існували вже представники всіх нині відомих їх класів. загальне число сучасних видів — близько 40 тис.