Пристосування до паразитичного життя численні, найрізноманітніші та стосуються зовнішньої та внутрішньої будови, фізіологічних особливостей життя. Одночасно перебування паразита на господарі або всередині його тіла супроводжується реакціями-відповідями хазяїна Тому доцільно говорити про взаємні пристосування, або коадаптацї обох організмів. Зміни будови паразита в порівнянні з предками, що вільно жили, зводяться до зникнення органів, не потрібних в нових умовах існування, і до виникнення або перетворення органів, пов'язаних з особливостями життя на поверхні або в тілі господаря.
У ектопаразитів сплющується і коротшає тіло та, у зв'язку з цим, зменшується його розчленованість. Частіше сплющення відбувається в дорзо-вентралъному напрямкові, що сприяє кращому утриманню на поверхні тіла господаря (воші, клопи, паразитичні немертини, п'явки, кліщі та ін.). У бліх тіло сплюснуте в латеральному напрямку, що пов'язано з їх перебуванням у хутрі або серед пір’я та особливим типом пересування.
Кишкові паразити відрізняються подовженим тілом, у багатьох воно розчленоване. У порожнинних паразитів форма тіла кулеподібдна (фіни цестод у порівнянні з дорослими формами); іноді вони набувають сплюснутої або навіть гіллястої форми, збільшуючи поверхню всмоктування їжі. Для утримання в тілі або на тілі господаря існують різноманітні органи прикріплення (гачки, присоски, клейкі нитки тощо). У травній системі ектопаразитів-кровососів, що харчуються на господарі періодично, збільшується місткість травного тракту за рахунок еластичності стінок кишечника (клопи, комарі, мухи-кровососи), або утворюються численні випинання (п'явки, кліщі). В іксодових кліщів під час кровоссання продовжується інтенсивний ріст кишечника й кутикули й лише в останні 12-24 години настає період їх розтягування. Таке поєднання процесів безперервного зростання та швидкого розтягування дозволяє кліщам поглинати надзвичайно великі кількості крові.
У паразитів зростає здатність до тривалих голодувань, іноді протягом трьох і більше років (іксодові кліщі - 4-10 років). Залози кровососів виділяють секрети, що перешкоджають згортанню крові (гірудин п'явок та інші антикоагулянти). У ендопаразитів травна система спрощується, а іноді атрофується, редукуються нервова система та органи чуття.
Бионика как одно из направлений биологии и кибернетики
Бионика (от греч. biоn — элемент жизни, ячейка жизни или, точнее, элемент биологической системы) — одно из направлений биологии и кибернетики, изучающее особенности строения и жизнедеятельности организмов в целях создания более совершенных технических систем или устройств, характеристики которых приближаются к характеристикам живых систем. Датой рождения бионики считается 13 сентября 1960 г. В этот день открылся первый международный симпозиум на тему «Живые прототипы искусственных систем — ключ к новой технике». Но и до официального признания бионика как таковая была известна. Изобретатели уже давно обращали внимание на различные явления природы, закономерности ее развития и находили правильные решения технических задач. Крупнейший русский специалист по аэродинамике М.К. Тихомиров отмечал, что природа иногда так нам что самые сложные задачи решаются с поразительной быстротой».
И в этом нет ничего удивительного. В процессе последовательного, беспощадного естественного отбора природа тысячелетиями совершенствовала свои системы, оттачивала отдельные органы животных. В жестокой борьбе за существование выживали и давали потомство только самые совершенные формы организмов. В итоге столь продолжительной эволюции природа создала на Земле гигантскую сокровищницу, в которой не счесть изумительных образцов «живых инженерных систем», функционирующих очень точно, надежно и экономично, отличающихся поразительной целесообразностью и гармоничностью действий реагировать на тончайшие изменения многочисленных факторов внешней среды, запоминать и учитывать эти изменения, отвечать на них многообразными при реакциями. У природы для этого было много времени, а человек, создающий современные машины, должен решать технические задачи за короткий срок, за десятилетия, даже годы.
У ектопаразитів сплющується і коротшає тіло та, у зв'язку з цим, зменшується його розчленованість. Частіше сплющення відбувається в дорзо-вентралъному напрямкові, що сприяє кращому утриманню на поверхні тіла господаря (воші, клопи, паразитичні немертини, п'явки, кліщі та ін.). У бліх тіло сплюснуте в латеральному напрямку, що пов'язано з їх перебуванням у хутрі або серед пір’я та особливим типом пересування.
Кишкові паразити відрізняються подовженим тілом, у багатьох воно розчленоване. У порожнинних паразитів форма тіла кулеподібдна (фіни цестод у порівнянні з дорослими формами); іноді вони набувають сплюснутої або навіть гіллястої форми, збільшуючи поверхню всмоктування їжі. Для утримання в тілі або на тілі господаря існують різноманітні органи прикріплення (гачки, присоски, клейкі нитки тощо). У травній системі ектопаразитів-кровососів, що харчуються на господарі періодично, збільшується місткість травного тракту за рахунок еластичності стінок кишечника (клопи, комарі, мухи-кровососи), або утворюються численні випинання (п'явки, кліщі). В іксодових кліщів під час кровоссання продовжується інтенсивний ріст кишечника й кутикули й лише в останні 12-24 години настає період їх розтягування. Таке поєднання процесів безперервного зростання та швидкого розтягування дозволяє кліщам поглинати надзвичайно великі кількості крові.
У паразитів зростає здатність до тривалих голодувань, іноді протягом трьох і більше років (іксодові кліщі - 4-10 років). Залози кровососів виділяють секрети, що перешкоджають згортанню крові (гірудин п'явок та інші антикоагулянти). У ендопаразитів травна система спрощується, а іноді атрофується, редукуються нервова система та органи чуття.
Бионика как одно из направлений биологии и кибернетики
Бионика (от греч. biоn — элемент жизни, ячейка жизни или, точнее, элемент биологической системы) — одно из направлений биологии и кибернетики, изучающее особенности строения и жизнедеятельности организмов в целях создания более совершенных технических систем или устройств, характеристики которых приближаются к характеристикам живых систем. Датой рождения бионики считается 13 сентября 1960 г. В этот день открылся первый международный симпозиум на тему «Живые прототипы искусственных систем — ключ к новой технике». Но и до официального признания бионика как таковая была известна. Изобретатели уже давно обращали внимание на различные явления природы, закономерности ее развития и находили правильные решения технических задач. Крупнейший русский специалист по аэродинамике М.К. Тихомиров отмечал, что природа иногда так нам что самые сложные задачи решаются с поразительной быстротой».
И в этом нет ничего удивительного. В процессе последовательного, беспощадного естественного отбора природа тысячелетиями совершенствовала свои системы, оттачивала отдельные органы животных. В жестокой борьбе за существование выживали и давали потомство только самые совершенные формы организмов. В итоге столь продолжительной эволюции природа создала на Земле гигантскую сокровищницу, в которой не счесть изумительных образцов «живых инженерных систем», функционирующих очень точно, надежно и экономично, отличающихся поразительной целесообразностью и гармоничностью действий реагировать на тончайшие изменения многочисленных факторов внешней среды, запоминать и учитывать эти изменения, отвечать на них многообразными при реакциями. У природы для этого было много времени, а человек, создающий современные машины, должен решать технические задачи за короткий срок, за десятилетия, даже годы.