Всіх кажанів, що мешкають в помірних широтах, можна поділити на дві екологічні групи: перелітні та осілі. Перші двічі на рік здійснюють дальні міграції. Осілі рукокрилі не роблять довгих перельотів, а зимують на горищах, в підземеллях, в теплих підвалах, покинутих бетонних приміщеннях, щілинах кілець колодязів та в інших затишних місцях. Восени у кажанів, так само як у птахів, відбувається накопичення жирових речовин. Однак, на відміну від птахів, у яких жир відкладається або під шкірою, або в черевній порожнині у вигляді потужних жирових в, у кажанів він резервується в області лопаток у вигляді великих жирових подушок. Накопичення резервного жиру свідчить про готовність організму до міграції чи майбутньої зимівлі. Один з перших проявів зимової сплячки у рукокрилих - повне припинення живлення і зникнення харчових рефлексів. Одночасно сильно сповільнюється дихання (5-6 вдохів на хвилину, інколи пауза між вдихами розтягується до 15 хвилин). Ритм серцевих скорочень також сповільнюється, пульс падає до 8 ударів серця на хвилину, тоді як у активних тварин під навантаженням він може досягати 420 скорочень на хвилину. Падає і температура тіла, вона лише на кілька градусів перевищує температуру повітря. Так, у рудої вечірниці в активному стані температура тіла досягає 38оC, а в сплячці опускається до 0,1оC. Здатність переходити в стан заціпеніння (анабіоз) - біологічно доцільне захисне пристосування, що дає кажанам можливість переживати безкормний період. Здатність впадати у сплячку виробилась у них в зв'язку з життям в холодному кліматі.
Кажани - група високо спеціалізованих тварин, через що вони обмежені у виборі місць існування і дуже чутливі до різких змін середовища, особливо таких, що пов'язані з дією антропогенних факторів - забруднення, знищення місць існування, турбування, погіршення кормової бази, тощо. Більшість летючих мишей фауни України - рідкісні та зникаючі види, що охороняються законом. Майже половина з них (12 з 26, що є у фауні країни), занесені до Червоної книги України. Практично у повному складі європейські види кажанів внесені в бернські списки тварин під охороною. Третина видів нашої фауни кажанів внесена в Червону книгу європейських хребетних.
Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Вони живляться комахами з сутінково-нічним типом активності і добре розвиненим захисним забарвленням, Кажани здатні відлякувати листо- та хвоєгризучих комах ультразвуковими сигналами під час пошуків корму.
Відповідь:
Всіх кажанів, що мешкають в помірних широтах, можна поділити на дві екологічні групи: перелітні та осілі. Перші двічі на рік здійснюють дальні міграції. Осілі рукокрилі не роблять довгих перельотів, а зимують на горищах, в підземеллях, в теплих підвалах, покинутих бетонних приміщеннях, щілинах кілець колодязів та в інших затишних місцях. Восени у кажанів, так само як у птахів, відбувається накопичення жирових речовин. Однак, на відміну від птахів, у яких жир відкладається або під шкірою, або в черевній порожнині у вигляді потужних жирових в, у кажанів він резервується в області лопаток у вигляді великих жирових подушок. Накопичення резервного жиру свідчить про готовність організму до міграції чи майбутньої зимівлі. Один з перших проявів зимової сплячки у рукокрилих - повне припинення живлення і зникнення харчових рефлексів. Одночасно сильно сповільнюється дихання (5-6 вдохів на хвилину, інколи пауза між вдихами розтягується до 15 хвилин). Ритм серцевих скорочень також сповільнюється, пульс падає до 8 ударів серця на хвилину, тоді як у активних тварин під навантаженням він може досягати 420 скорочень на хвилину. Падає і температура тіла, вона лише на кілька градусів перевищує температуру повітря. Так, у рудої вечірниці в активному стані температура тіла досягає 38оC, а в сплячці опускається до 0,1оC. Здатність переходити в стан заціпеніння (анабіоз) - біологічно доцільне захисне пристосування, що дає кажанам можливість переживати безкормний період. Здатність впадати у сплячку виробилась у них в зв'язку з життям в холодному кліматі.
Кажани - група високо спеціалізованих тварин, через що вони обмежені у виборі місць існування і дуже чутливі до різких змін середовища, особливо таких, що пов'язані з дією антропогенних факторів - забруднення, знищення місць існування, турбування, погіршення кормової бази, тощо. Більшість летючих мишей фауни України - рідкісні та зникаючі види, що охороняються законом. Майже половина з них (12 з 26, що є у фауні країни), занесені до Червоної книги України. Практично у повному складі європейські види кажанів внесені в бернські списки тварин під охороною. Третина видів нашої фауни кажанів внесена в Червону книгу європейських хребетних.
Пояснення:
Объяснение:
Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Вони живляться комахами з сутінково-нічним типом активності і добре розвиненим захисним забарвленням, Кажани здатні відлякувати листо- та хвоєгризучих комах ультразвуковими сигналами під час пошуків корму.