Порівняйте хламідомонаду, вольвокс та ульву, Що спільного та відмінного в будові одноклітинних та багатоклітинних водоростей? 2. Що таке марікультура? Чим цінна ульва як їстівна рослина? Які страви можна приготувати з неї

Відповідь:

Зелені водорості поширені в прісних і солоних водоймах, у ґрунті, на стовбурах дерев, на снігу та льоду. Зелені водорості мешкають у водоймах на малих глибинах. До них належать одноклітинні (наприклад хлорела, хламідомонада), колоніальні (вольвокс) та багатоклітинні (улотрикс, ульва, спірогира) водорості.  

Хламідомонада – прісноводна одноклітинна зелена водорість.  

В будові хламідомонади виділяють (рис 4А):

Дві скоротливі вакуолі (видаляють надлишок води, регулюючи тиск в клітині);

два джгутика (забезпечують рух);

світлочутливе вічко (сприймає світло);

хлоропласт (чашоподібної форми);  

цитоплазму;

ядро;

оболонку;

піреноїд (тільце білкової природи, яке розташовується на поверхні хлоропласта і навколо нього відкладаються поживні речовини)

Рис. 4. Будова та розмноження хламідомонади.

За живлення хламідомонада є міксотрофом – на світлі фотосинтезує, а в темряві поглинає через оболонку розчинені у воді органічні речовини.

Розмножується хламідомонада за сприятливих умов нестатево  (рис. 4Б) – спорами. Клітина втрачає джгутики, ядро і цитоплазма діляться на чотири дводжгутикові спори, оболонка руйнується і молоді хламідомонади  виходять у воду, швидко ростуть і через добу здатні знову ділитися.

За несприятливих умов хламідомонада розмножується статево (рис. 4В). Утворюється декілька десятків однакових за розміром статевих клітин (гамет), виходячи у воду вони попарно зливаються з такими ж гаметами іншої клітини, утворюючи зиготу.  Зигота вкривається товстою оболонкою і переносить несприятливі умови. Потім перетворюється на чотири рухливі спори, які виходять у воду.

Пояснення: