Жили-були добрий вовк, гпупая лисиця хоробрий заєць. Одного разу лисиця пішла в ліс і зустріла там доброго вовка.гуляли вони в лісі і шукали добру людину.Раптом вони побачили мисливця і у нього було фоторушницю. Він всіх фотографував.Лисиця підійшла до нього і посміхнулася, а він її сфотографував. Вовк був добрим і він не став їсти мисливця.Вони разом вирішили пограти і так расшумелись, що хороброму зайцю здалося, що його друзів ображають.Він вибіг з лісу з кулаками, але побачив мисливця з фоторушницею, опустив свої лапки.Заєць став крутитися, веселитися, дуріти, щоб його сфотографували.Добра людина сфотографувала друзів. Ось і казочці кінець.
Едва пробившись, юная трава,
На ветках почки бухнут и полнеют.
Природа, ты священна и права!
Снега сойдут, слезой ручьи оплачут
Зимы холодной дивные дары.
Леса ещё остатки снега прячут,
Но всё полно блистательной игры.
За мартовскими зябкими утрами
Нагрянет нежный, ласковый апрель.
Пронизанными солнышком борами
Смелее, звонче посвисты и трель.
Предвестник лета - май, благоухает
Подснежником и ландышем. Родник
Гладь омута кипеньем колыхает
И отражает мавки скорбный лик.
Ещё помят и заспан, в поле бродит
Любитель песен и свирели - Пан,
Среди берёз дриады хороводят.
И вот... взметнулся и расцвёл тюльпан!
О ты, дитя лесной прекрасной нимфы!
Чарует твой стыдливый скромный лик.
И о тебе деревья шепчут мифы,
Пусть ты бутоном, стеблем невелик.
Твоя златая скромная корона -
Дань солнцу, свету. Твой природный кров -
Коряги, пни, колоды вместо трона.
Ты - царь полян и сказочных лугов!