Определите сколько типов гамет образуется у организма с 2n=6 если не произойдет перекреста хромосом . а если 2n=8? попробуйте вывести общую формулу расчета числа типов гамет для организма с 2n=m .
Бакте́рії (Bacteria, від дав.-гр. βακτήριον — паличка) — одна з основних груп живих організмів. До кінця 1970-х років термін «бактерії» був синонімом прокаріотів, але в 1977 році на підставі даних молекулярної систематики прокаріоти були розділені на царства Архебактерій (Archeobacteria) і Еубактерій (Eubacteria)[2]. Згодом, щоб підкреслити відмінності між ними, вони були перекласифіковані на домени Архей і Бактерій відповідно. Наука, що вивчає бактерій — бактеріологія, є підрозділом мікробіології.
Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел. Вони зазвичай мають клітинні стінки як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки зазвичай зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, зазвичай тільки 0,5—5,0 мкм у своєму найбільшому розмірі, хоча гігантські бактерії, такі як Thiomargarita namibiensis та Epulopiscium fishelsoni, можуть виростати до 0,5 мм у розмірі та бути видимими неозброєним оком[3]. Деякі бактерії (наприклад, мікоплазми) настільки дрібні, що можуть проходити крізь бактеріальні фільтри.
Бактерії — це найпоширеніша група організмів. Вони наявні у ґрунті, воді, повітрі та як симбіонти в інших організмах. Наприклад, в 1 г ґрунту міститься близько 40 млн бактеріальних клітин, та близько 5 × 1030 бактерій у світі[4]. Раніше вважалося, що загальна бактеріальна біомаса становить 350—550 млрд т вуглецю (~60—100 % вуглецю в рослинах)[4]. Однак подальші дослідження[5] спростували ці дані: загальна біомаса прокаріотів зменшилася до 13—44,5 млрд т. С, що становить приблизно 2,4—8,1 % від кількості вуглецю у рослинах. Планктонні бактерії відповідають за від 50 % до 90 % (за різними оцінками) світового виробництва кисню. В організмі людини зазвичай міститься в 10 разів більше бактерій, ніж людських клітин, найбільша кількість цих бактерій міститься на шкірі та в травному тракті[6]. Багато з них патогенні, тобто викликають хвороби. Загалом бактерії критичні для існування всіх земних екосистем, вони незамінні на багатьох кроках колообігу речовин у природі, наприклад, у переробленні залишків вищих організмів і фіксації атмосферного азоту.
Бычий цепень относится к ленточным червям, поэтому имеет тело лентовидной формы длиной больше десяти метров, которое состоит из члеников.
Бычий цепень обитает в тонкой кишке. В другом отделе кишечника паразит существовать не может.
Промежуточным хозяином этого глиста является крупный рогатый скот (бык, корова или телята) . В организме скота личиночная форма развивается.
Заражение человека бычим цепнем происходит при поедании сырой (или же полусырой) говядины, которая содержит жизне цистицерки. Цистицерки имеют вид беленьких пузырьков размером с горошину, которые наполнены жидкостью.
Заражение человека может произойти так же из-за использования для сырого и вареного мяса говядины одной и той же разделочной доски или ножа.
В пузырьке расположен маленький вырост: небольшая головка с четырьмя присосками и маленькая нитевидная шея, ввернутая внутрь (по типу пальца перчатки) .
При попадании в организм оболочка цистицерки растворяется, головка личинки выворачивается и укрепляется присосками на слизистой тонкой кишки.
Происходит быстрый рост глиста.
Скорость роста бычьего цепня очень большая — дневной прирост 7-12 сантиметров. Через три-четыре месяца вырастает зрелый ленточный червь (бычий цепень) длиной от шести до пятнадцати метров. С этого момента от зада глиста отрываются членики, набитые яйцами глист.
Бакте́рії (Bacteria, від дав.-гр. βακτήριον — паличка) — одна з основних груп живих організмів. До кінця 1970-х років термін «бактерії» був синонімом прокаріотів, але в 1977 році на підставі даних молекулярної систематики прокаріоти були розділені на царства Архебактерій (Archeobacteria) і Еубактерій (Eubacteria)[2]. Згодом, щоб підкреслити відмінності між ними, вони були перекласифіковані на домени Архей і Бактерій відповідно. Наука, що вивчає бактерій — бактеріологія, є підрозділом мікробіології.
Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел. Вони зазвичай мають клітинні стінки як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки зазвичай зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, зазвичай тільки 0,5—5,0 мкм у своєму найбільшому розмірі, хоча гігантські бактерії, такі як Thiomargarita namibiensis та Epulopiscium fishelsoni, можуть виростати до 0,5 мм у розмірі та бути видимими неозброєним оком[3]. Деякі бактерії (наприклад, мікоплазми) настільки дрібні, що можуть проходити крізь бактеріальні фільтри.
Бактерії — це найпоширеніша група організмів. Вони наявні у ґрунті, воді, повітрі та як симбіонти в інших організмах. Наприклад, в 1 г ґрунту міститься близько 40 млн бактеріальних клітин, та близько 5 × 1030 бактерій у світі[4]. Раніше вважалося, що загальна бактеріальна біомаса становить 350—550 млрд т вуглецю (~60—100 % вуглецю в рослинах)[4]. Однак подальші дослідження[5] спростували ці дані: загальна біомаса прокаріотів зменшилася до 13—44,5 млрд т. С, що становить приблизно 2,4—8,1 % від кількості вуглецю у рослинах. Планктонні бактерії відповідають за від 50 % до 90 % (за різними оцінками) світового виробництва кисню. В організмі людини зазвичай міститься в 10 разів більше бактерій, ніж людських клітин, найбільша кількість цих бактерій міститься на шкірі та в травному тракті[6]. Багато з них патогенні, тобто викликають хвороби. Загалом бактерії критичні для існування всіх земних екосистем, вони незамінні на багатьох кроках колообігу речовин у природі, наприклад, у переробленні залишків вищих організмів і фіксації атмосферного азоту.
Бычий цепень обитает в тонкой кишке. В другом отделе кишечника паразит существовать не может.
Промежуточным хозяином этого глиста является крупный рогатый скот (бык, корова или телята) . В организме скота личиночная форма развивается.
Заражение человека бычим цепнем происходит при поедании сырой (или же полусырой) говядины, которая содержит жизне цистицерки. Цистицерки имеют вид беленьких пузырьков размером с горошину, которые наполнены жидкостью.
Заражение человека может произойти так же из-за использования для сырого и вареного мяса говядины одной и той же разделочной доски или ножа.
В пузырьке расположен маленький вырост: небольшая головка с четырьмя присосками и маленькая нитевидная шея, ввернутая внутрь (по типу пальца перчатки) .
При попадании в организм оболочка цистицерки растворяется, головка личинки выворачивается и укрепляется присосками на слизистой тонкой кишки.
Происходит быстрый рост глиста.
Скорость роста бычьего цепня очень большая — дневной прирост 7-12 сантиметров. Через три-четыре месяца вырастает зрелый ленточный червь (бычий цепень) длиной от шести до пятнадцати метров. С этого момента от зада глиста отрываются членики, набитые яйцами глист.