Одновременно четко видеть предметы, расположенные вдали и предметы, расположенные вблизи, мы … ….. . Это (возможно, невозможно) потому, что при рассмотрении предметов, находящихся от нас на разном расстоянии, кривизна хрусталика (изменяется, не изменяется).
Хатній горобець – товариський, компанійський птах, веде денний б життя. На ночівлю зграї горобців влаштовуються в густих заростях чагарників, а весь денний час присвячують пошукам їжі, жваво стрибаючи по землі та гілках. ... Горобці – прудкі літуни, але часто відпочивають, сідаючи на гілки дерев або карнизи будинків.Горобець є невибагливим птахом. Першою його їжею було насіння. Горобець їсть його й тепер, але, окрім цього, він звик до корму, який отримує від людей - хлібних крихт, частинок овочів.
Він скльовує бруньки з фруктових дерев, а іноді їсть і насіння зернових культур. Поширитися по всьому світу хатньому горобцеві до його вміння пристосовуватися до будь-яких умов. Коли коней, що працювали в полі, замінили трактори, горобці втратили важливе джерело харчування,
Адже вони звикли викльовувати з кінського гною неперетравлені зерна вівса. Проте незабаром горобці знайшли нове джерело їжі - почали викльовувати насіння із землі під час сівби. У період гніздування горобці „відпрацьовують" настину нанесених збитків: пташенятам приносять не зерно, а дрібних комах, в основному тлю. удачи)
Объяснение:
Голосеменны́е расте́ния (лат. Gymnospérmae) — древняя группа семенных растений, появившаяся в верхнем девоне, около 370 млн лет назад[источник не указан 650 дней
Название указывает на главную отличительную черту этих растений, a именно на то, что семечки, а затем и развивающиеся из них семена не имеют, в отличие от покрытосеменных, замкнутого вместилища. Завязь обычно имеет вид простой чешуи, на которой сидит одна или несколько семечек; иногда же и эта чешуя не развивается.
Термин «gymnospérmae» предложен в 1825—1827 годах шотландским ботаником Робертом Броуном (открывателем «броуновского движения»)[1], впервые подробно остановившимся на принципиальных различиях между голосеменными и покрытосеменными. Русскоязычный термин «голосеменные» введён в практику, вероятно, проф. А. Н. Бекетовым[2].
Голосеменные включают более 1100 современных