В
Все
Б
Биология
Б
Беларуская мова
У
Українська мова
А
Алгебра
Р
Русский язык
О
ОБЖ
И
История
Ф
Физика
Қ
Қазақ тiлi
О
Окружающий мир
Э
Экономика
Н
Немецкий язык
Х
Химия
П
Право
П
Психология
Д
Другие предметы
Л
Литература
Г
География
Ф
Французский язык
М
Математика
М
Музыка
А
Английский язык
М
МХК
У
Українська література
И
Информатика
О
Обществознание
Г
Геометрия
shifu90
shifu90
06.01.2021 00:25 •  Биология

ОЧЕНЬ Задача №1Альбумін сироватки крові людини має молекулярну масу 68400.
Визначітькількість амінокислотних залишків у молекулі цього білку, та довжину білку. Маса
амінокислоти 100 Да .Довжина амінокислоти 0,35 нм.
Задача № 2На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в
послідовності, … АГТАЦГГЦАТГТАГЦ …Запишіть структури дволанцюгової молекули ДНК
та структуру молекули і-РНК. Якою є довжина в нанометрах цього фрагменту, якщо
довжина нуклеотида 0,34 нм?
Задача 3.У молекулі ДНК 120 гуанілових нуклеотидів, що становить 15% від
загальної кількості. Визначіть кількість інших нуклеотидів, довжину і масу цієї молекули
ДНК.
Задача 4.Довжина ДНК або і-РНК більша, якщо вони складаються з однакової
кількості нуклеотидів? Відповідь обгрунтуйте.

Показать ответ
Ответ:
vikayakovleva4
vikayakovleva4
30.12.2021 10:36

Объяснение:

У шлунку продовжується дія ферментів слини, і їжа зазнає подальшої хімічної та механічної обробки. Хімічна обробка їжі відбувається внаслідок дії на неї шлункового соку (який виділяється парієтальними клітинами шлунка). Шлунковий сік — прозора рідина, що має кислу реакцію, містить ферменти, слиз і соляну (хлоридну) кислоту. За добу у людини виділяється від 0,5 до 2 літрів шлункового соку. Фермент пепсин (що утворюється під дією соляної кислоти, з пепсиногену, який виділяється головними клітинами шлунка) розщеплює складні білки на простіші молекули амінокислот. Шлунковий сік містить також ферменти, які розщеплюють жири (наприклад, жири молока). Слиз захищає стінки шлунка від дії соляної (хлоридної) кислоти та від самоперетравлювання власними білковими ферментами. Велике значення для процесів травлення в шлунку має соляна (хлоридна) кислота. Вона активує білкові ферменти, які виділяються із залоз у неактивному стані; зумовлює денатурацію та набухання білків, що сприяє кращому їхньому перетравленню; стимулює рухову активність шлунка, вбиває бактерії і припиняє гнильні процеси. Але як висока, так і низька кислотність порушують травлення в шлунку, призводять до низки хвороб. Тривалість перебування їжі в шлунку залежить від її складу. Жирна їжа затримується до 6-8 годин, вуглеводна — до 4 годин. Травлення в шлунку може відбуватися лише при температурі тіла 36-37°С і за наявності соляної (хлоридної) кислоти.

0,0(0 оценок)
Ответ:
Marina56434655442
Marina56434655442
23.10.2022 13:10
Закон географической зональности был сформулирован В. В. Докучаевым в 1898 г. , состоящий в том, что вследствие неpавномеpного pаспpеделения лучистой энеpгии Солнца по шиpотам и неpавномеpного увлажнения весь комплекс пpиpодных условий и отдельные их компоненты последовательно и опpеделенно изменяются по шиpотам, в целом симметpично относительно экватоpа. В результате возникают пpиpодные зоны (греческое zone — пояс) — обшиpные области с близкими климатическими условиями, прежде всего, температурами и увлажнением, определяющими в общем однородные почвы, растительность и животный мир. Основные причины зональности - шарообразность Земли, положение Земли относительно Солнца: падение солнечных лучей на земную поверхность под углом, постепенно уменьшающиеся в обе стороны от экватора.
Закон В. В. Докучаева лег в основу “Периодического закона географической зональности", сформулированного А. А. Григорьевым в1956 г. совместно с М. И. Будыко.
Суть его состоит в том, что происходит повторение на разных широтах географических зон, обладающих некоторыми общими свойствами.
Согласно Периодического закона географической зональности. , в основе деления географической оболочки лежат: 1) количество поглощаемой солнечной энергии, возрастающее от полюсов к экватору и характеризуемое годовыми величинами радиационного баланса земной поверхности; 2) количество поступающей влаги, испытывающее ряд колебаний на фоне общего роста в том же направлении и характеризуемое годовыми суммами осадков; 3) соотношение тепла и влаги, точнее — отношение радиац. баланса к количеству тепла, необходимого для испарения годовой суммы осадков. Последняя величина, именуемая радиационным индексом сухости, колеблется от О до 5, трижды между полюсом и экватором проходя через значения, близкие к единице: в зонах лиственных лесов умеренного пояса, дождевых лесов субтропического пояса и экваториальных лесов, переходящих в светлые тропические леса. Три периода радиац. индекса сухости имеют свои отличия. Вследствие возрастания в направлении экватора абс. величин радиац. баланса и осадков, каждое прохождение индекса сухости через единицу происходит при всё более высоком притоке тепла и влаги. Это приводит к увеличению от высоких широт к низким интенсивности природных процессов и особенно продуктивности органич. мира.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Биология
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота