Очень ответы , без объяснения !
Оберіть ознаку, яка характерна для Дводольних рослин:
а) дві сім’ядолі; б) стрижнева коренева система; в складні листки; г) паралельне і дугове жилкування листків
2. Укажіть назву родини, для якої характерними є плід стручок або стручечок:
а) пасльонові; б) бобові; в) капустяні; г) цибулеві
3. Укажіть родину, до якої належить перець та баклажани:
а) лілійні; б) розові; в) бобові; г) пасльонові
4. Покритонасінні рослини інакше називаються:
а) маточковими; б) квітковими; в) тичинковими; г) плодовими
5. Вегетативними органами покритонасінних рослин є :
а) корінь, стебло, листок; б) квітка; в) плід; г) корінь, стебло, листок, квітка
6. Генеративними органами покритонасінних рослин є:
а) корінь; б) квітка; в) листок; г) стебло
7. Усі квіткові об’єднуються в два класи:
а) однодольні і дводольні; б) голонасінні і покритонасінні; в) однонасінні і багатонасінні;
г) культурні і дикорослі рослини
8. Назвіть ознаки, які відрізняють однодольні від дводольних:
а) складні листки; б) одна сім’ядоля; в) сітчасте жилкування; г) відсутність бічної твірної тканини; д) стрижнева коренева система
9. Покритонасінні рослини відрізняються від голонасінних тим, що утворюють: а) насіння; б) плоди в) листки; г) корені.
10. Ріст стебла у товщину за участі справжнього камбію притаманний:
а) тільки однодольним рослинам; б) тільки дводольним рослинам; в) однодольним і дводольним; г) не зустрічається серед покритонасінних.
11. До родини Розові належать:
а) томат; б) редиска; в) груша; г) диня.
11. До родини Капустяні належить:
а) картопля; б) редиска; в) огірок; г) горох
12. Оберіть, для якого класу квіткових рослин характерною ознакою є наявність камбію: А) однодольні Б) дводольні

ОПИС ЛЕВА

Лев – один з найвідоміших тварин у світі, що з давніх пір отримав в безроздільне користування титул «цар звірів». Серед котячих, конкурувати з ним у розмірах може тільки тайговий тигр. Довжина тіла лева досягає в довжину трохи менше 2,5 метрів, без урахування хвоста, при середній масі близько 200 кг. Незважаючи на настільки великі габарити, звір дуже спритний і прекрасно бігає.

Лев має досить велику, по відношенню до тіла, голову, з дещо витягнутою мордою. Лапи невисокі, сильні, з кігтями на пальцях. Відмінності в розмірах самців і самок значні, до того ж, чоловічих особин можна легко відрізнити за надзвичайно розвиненою гривою, що покриває шию, плечі і груди, яка у самок відсутня. Шерсть на тілі лева коротка, буро- жовта. Винятком є ​​грива, що пофарбована значно темніше.

Ще в середні століття лев був поширений по всій Африці, на півдні Європи, і далі на схід, аж до півострова Індостан. Проте в даний час його ареал багаторазово скоротився. Тепер зустріти звіра можна лише в центральній Африці, а також невелика популяція збереглася в Гирських лісах, що простяглися вздовж східного узбережжя Індостана.

Плауновидные и хвощевидные по особенностям жизненного цикла напоминают папоротниковидных: особи бесполого поколения имеют побеги и корни. Особи полового поколения (заростки) небольших размеров и существуют отдельно от особей бесполого поколения.

В жизненном цикле плауновидных и хвощевидных, как и у папоротниковидных, преобладают особи бесполого поколения. Отличия между представителями этих отделов заключаются прежде всего в строении вегетативных органов.

Отдел Плауновидные. Современные плауновидные (приблизительно 1300 видов) – преимущественно многолетние вечнозеленые травянистые растения с ползучими стеблями, на которых по спирали расположены мелкие листья. Длина стебля обычно не превышает 1 м, но известны виды, стебель которых достигает в длину 10 м. Плауновидные распространены в увлажненных местностях суши. Корневая система представлена дополнительными отходящими от стебля корнями. Стебли вильчато разветвляются, некоторые из ответвлений направлены вверх. Вблизи верхушки некоторых побегов расположены видоизмененные листья – чешуйки, на верхней стороне которых находятся спорангии. Вместе со стеблем они образуют спороносный колосок.

У некоторых видов плаунов, например баранца обыкновенного, заростки однодомные, развиваются под землей от 1 до 15 лет. Они обычно лишены хлорофилла и имеют вид мясистых пластинок длиной от 2 до 20 мм. У других видов (например, селагинеллы) заростки двудомные и развиваются под оболочкой споры за счет запасных питательных веществ на протяжении нескольких недель.

Споры плаунов богаты маслом. С этим связано их использование для пересыпки литейных форм и при изготовлении ракет для фейерверков: треск при выстрелах этих ракет возникает в результате громкого растрескивания оболочек спор, когда внутри их закипает масло.

В Украине распространен плаун булавовидный. Его споры ранее использовали для изготовления оболочек пилюль.

Отдел Хвощевидные. Современные хвощевидные – многолетние травянистые растения. Все они относятся к роду Хвощ, который включает свыше 30 видов. У особей бесполого поколения хорошо развиты корневище и корни. С корневища хвощ размножается вегетативно. От корневища отходят надземные побеги высотой от 10 см до 4–5 м (у некоторых тропических видов). Главный стебель разветвляется, на боковых стеблях можно заметить маленькие, лишенные хлорофилла клиновидные листочки. Фотосинтез происходит в зеленых стеблях: главном и боковых.

У широко распространенного в Украине хвоща полевого спорангии развиваются на весенних побегах, лишенных хлорофилла и имеющих бледно–розовый цвет. После образования спор спорангиеносные побеги отмирают. Из спор на поверхности влажной почвы развиваются заростки, имеющие вид зеленых пластинок.

Хвощи распространены в разных климатических зонах, преимущественно во влажных лесах, на болотах и лугах. Хвощ полевой растет на кислых почвах, этот вид известен как сорняк. В тканях хвощей много двуокиси кремния, поэтому они очень жесткие и несъедобны для многих животных. Некоторые виды хвощей используют в медицине в качестве мочегонного средства.

Ископаемые плауновидные каменноугольного периода – лепидодендроны – были высокими (до 30 м) деревьями. Молодые растения бесполого поколения были густо покрыты шиловидными листьями длиной до 1 м при ширине в 1–2 см. Нижние листья опадали, и на их местах оставались особые отверстия, через которые осуществлялось испарение воды. У взрослых растений такие листья сменялись типичными для плауновидных короткими сидячими листьями.

Хвощи – прекрасные показатели (биоиндикаторы) почв с повышенной кислотностью.

К началу XX века хвощи использовали для окраски мехов в серо–желтый цвет. В некоторых местностях молодые спороносные побеги и богатые крахмалом расширенные корневища – «клубни» – хвоща полевого употребляют в пищу. Для животных все части хвощей ядовиты, так как содержат вещества, разрушающие некоторые витамины в их организме.