Какое влияние прекрасная русская природа должна оказывать на человека - вот проблема, над которой размышляет Виктор Астафьев.
В своем произведении он с восторгом описывает цветущее льняное поле. Повествуя, как прекрасно оно, какая в нем кипит жизнь, автор с восхищением и в то же время с удивлением рассказывает про каждую травинку, про каждого зверька и каждую птичку, пролетающую над ним. Виктор Петрович Астафьев уверен, что красота льняного поля никого не может оставить равнодушным: всякий человек, по его мнению, решит, что не все в жизни утрачено, если есть эта красота, доступная всем . Авторская позиция четко выражена в финале текста, когда В.П.Астафьев, уверенный в том, что природа должна сделать нас лучше, призывает читателей слушать, внимать, любоваться этой красотой.
Я полностью согласна с точкой зрения автора: в мире столько красивых и удивительных мест, которые могут заставить душу поверить «в незыблемость и вечность» природы, забыть про повседневную суету.
Вспоминаю рассказ учителя о том, как любил русскую природу А.С.Пушкин, как он ходил по лесу без сюртука, в рубашке, часто босиком, ходил не только, когда было тихо и жарко, но и в ветер, и в дождь, и в прохладу. Природа будила в Пушкине поэта! Сколько прекрасных стихотворных слов написал он после таких прогулок! Поэт видел, что в природе всё безгранично и почти ничто в ней не меняется: «Она –вечность. Это только мы меняемся, люди».
Не может оторваться от созерцания прекрасной лунной ночи героиня романа «Война и мир» Л.Н.Толстого Наташа Ростова. Она так восхищена ночным пейзажем, что не может даже думать о сне. Андрей Болконский, тоже любовавшийся прекрасной ночной картиной и случайно подслушавший восклицания, вздохи девушки, очарованной красотой, неожиданно придет к выводу, что « жизнь не кончена в тридцать один год»… Таким образом, могу сделать вывод, что всем нам необходимо молча научиться слушать природу, любоваться ею и тогда покой и умиротворение придут в душу каждого.
синдро́м да́уна — трисомія за 21 хромосомою — генетична аномалія, яку спричинює присутність додаткової хромосоми у 21 парі
такі діти мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46. їм притаманна характерна зовнішність, підвищена можливість появи певного спектру захворювань (наприклад вроджених вад серцево-судинної системи, набутих вад сенсорної системи, тощо), певна розумова відсталість, через яку має місце повільніший розумовий розвиток на фоні здорових особин та гірша соціальна адаптація.
фактором, який впливає на виникнення цього стану (дисфункція специфічного білка під час ділення генетичного матеріалу) є вік матері - дуже рання або пізня вагітність. якщо вік матері перевищує 40 років ймовірність народження дитини синдромом дауна 1: 100 (статистика в різних джерелах варіюється, має тенденцію до зростання числа випадків). також впливає і вік батька, але в меншій мірі. це пов'язано з тим, що з віком у чоловіків і жінок зростає ймовірність, що в сперматозоїдах і яйцеклітині не буде необхідної кількості хромосомного набору. з цією метою всім жінкам після 35 років під час вагітності рекомендовано проходити перинатальну діагностику.
причиною також може бути спорідненість між батьками, це збільшує ймовірність прояву будь-якого генетичного захворювання
неправильний спосіб життя, шкідливі звички, стреси та перенесені захворювання під час вагітності, впливають на розвиток плоду, та на виникнення синдрому дауна в меньшій ступені.
у момент зачаття відбувається випадковий збій в з'єднанні жіночої і чоловічої хромосом, при цьому виникає зайва копія хромосоми в 21-й парі. внаслідок цього у таких дітей є зовнішні характерні відмінності і особливості в розвитку. хвороба дауна виникає у хлопчиків і дівчаток однаково часто.
фізіологічною причиною розвитку синдрому дауна є збої у хромосомному наборі. при даному синдромі у 21-й хромосомі формується додатковий генетичний матеріал (або на деяких її ділянках). у нормі у людини повинно бути 46 хромосом, а у дітей з даною патологією їх на одну більше (47). варто зазначити, що на розвиток хвороби не впливає екологія, прийом ліків або інші фактори зовнішнього середовища. хромосомні аномалії розвиваються випадково, і виправити їх неможливо.
форми синдрому дауна не у спадок. єдиним винятком може бути транслокаційна форма, яка викликає хромосомні порушення у батьків і може спровокувати патологію у наступного покоління.
В своем произведении он с восторгом описывает цветущее льняное поле. Повествуя, как прекрасно оно, какая в нем кипит жизнь, автор с восхищением и в то же время с удивлением рассказывает про каждую травинку, про каждого зверька и каждую птичку, пролетающую над ним. Виктор Петрович Астафьев уверен, что красота льняного поля никого не может оставить равнодушным: всякий человек, по его мнению, решит, что не все в жизни утрачено, если есть эта красота, доступная всем .
Авторская позиция четко выражена в финале текста, когда В.П.Астафьев, уверенный в том, что природа должна сделать нас лучше, призывает читателей слушать, внимать, любоваться этой красотой.
Я полностью согласна с точкой зрения автора: в мире столько красивых и удивительных мест, которые могут заставить душу поверить «в незыблемость и вечность» природы, забыть про повседневную суету.
Вспоминаю рассказ учителя о том, как любил русскую природу А.С.Пушкин, как он ходил по лесу без сюртука, в рубашке, часто босиком, ходил не только, когда было тихо и жарко, но и в ветер, и в дождь, и в прохладу. Природа будила в Пушкине поэта! Сколько прекрасных стихотворных слов написал он после таких прогулок! Поэт видел, что в природе всё безгранично и почти ничто в ней не меняется: «Она –вечность. Это только мы меняемся, люди».
Не может оторваться от созерцания прекрасной лунной ночи героиня романа «Война и мир» Л.Н.Толстого Наташа Ростова. Она так восхищена ночным пейзажем, что не может даже думать о сне. Андрей Болконский, тоже любовавшийся прекрасной ночной картиной и случайно подслушавший восклицания, вздохи девушки, очарованной красотой, неожиданно придет к выводу, что « жизнь не кончена в тридцать один год»…
Таким образом, могу сделать вывод, что всем нам необходимо молча научиться слушать природу, любоваться ею и тогда покой и умиротворение придут в душу каждого.
синдро́м да́уна — трисомія за 21 хромосомою — генетична аномалія, яку спричинює присутність додаткової хромосоми у 21 парі
такі діти мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46. їм притаманна характерна зовнішність, підвищена можливість появи певного спектру захворювань (наприклад вроджених вад серцево-судинної системи, набутих вад сенсорної системи, тощо), певна розумова відсталість, через яку має місце повільніший розумовий розвиток на фоні здорових особин та гірша соціальна адаптація.
фактором, який впливає на виникнення цього стану (дисфункція специфічного білка під час ділення генетичного матеріалу) є вік матері - дуже рання або пізня вагітність. якщо вік матері перевищує 40 років ймовірність народження дитини синдромом дауна 1: 100 (статистика в різних джерелах варіюється, має тенденцію до зростання числа випадків). також впливає і вік батька, але в меншій мірі. це пов'язано з тим, що з віком у чоловіків і жінок зростає ймовірність, що в сперматозоїдах і яйцеклітині не буде необхідної кількості хромосомного набору. з цією метою всім жінкам після 35 років під час вагітності рекомендовано проходити перинатальну діагностику.
причиною також може бути спорідненість між батьками, це збільшує ймовірність прояву будь-якого генетичного захворювання
неправильний спосіб життя, шкідливі звички, стреси та перенесені захворювання під час вагітності, впливають на розвиток плоду, та на виникнення синдрому дауна в меньшій ступені.
у момент зачаття відбувається випадковий збій в з'єднанні жіночої і чоловічої хромосом, при цьому виникає зайва копія хромосоми в 21-й парі. внаслідок цього у таких дітей є зовнішні характерні відмінності і особливості в розвитку. хвороба дауна виникає у хлопчиків і дівчаток однаково часто.
фізіологічною причиною розвитку синдрому дауна є збої у хромосомному наборі. при даному синдромі у 21-й хромосомі формується додатковий генетичний матеріал (або на деяких її ділянках). у нормі у людини повинно бути 46 хромосом, а у дітей з даною патологією їх на одну більше (47). варто зазначити, що на розвиток хвороби не впливає екологія, прийом ліків або інші фактори зовнішнього середовища. хромосомні аномалії розвиваються випадково, і виправити їх неможливо.
форми синдрому дауна не у спадок. єдиним винятком може бути транслокаційна форма, яка викликає хромосомні порушення у батьків і може спровокувати патологію у наступного покоління.