Золото — елемент 11 групи, шостого періоду періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва, з атомним номером 79. Позначається символом Au (лат. Aurum). Золото — метал жовтого кольору з атомним номером 79 і атомною масою 196,9665.
Наночастки золота почали застосовувати в медицині порівняно недавно. В експериментах на тваринах наночастинками золота лікували рак за рахунок атрофії кровоносних судин пухлини. Основний механізм впливу — зупинка наночастинками золота ангіогенезу в пухлинах — процесу утворення нових кровоносних судин в органі або тканині. У нормі в організмі процеси ангіогенезу протікають з помірною інтенсивністю і активізуються тільки при регенерації пошкоджених тканин, закупорці тромбів, ліквідації вогнищ запалення, утворення рубця і інших процесах відновлення, а також при зростанні і розвитку організму. У пухлинних же тканинах, особливо в тканинах злоякісних пухлин, ангіогенез протікає постійно і дуже інтенсивно. Це, мабуть, є однією з причин швидкого зростання злоякісних пухлин, оскільки вони дуже добре забезпечуються кров’ю і отримують набагато більше поживних речовин на одиницю маси пухлини в порівнянні з нормальними здоровими клітинами. Крім того, посилений ангіогенез в пухлині є одним з механізмів її швидкого метастазування, так як пухлинні клітини мають властивість метастазувати по ходу кровоносних судин (уздовж стінок) або розносяться по всьому організму з обігом крові. Більшість розроблених інгібіторів ангіогенезу — антитіла до фактору росту ендотелію судин (VEGF), молекули якого стимулюють утворення ендотелію в зростаючих кровоносних судинах.
Експерименти вчених клініки Рочестера (США, штат Міннесота) показали, що наночастинки золота блокували функцію VEGF, не надаючи токсичного впливу на клітини. Це стало підставою для припущення, що наночастинки золота можна використовувати як ліки при лікуванні раку, але воно ще не перевірялося на здорових тваринах і людях. Якщо ж лікувальна дія наночастинок золота виявиться ефективною, їх можна буде запропонувати як альтернативу інгібіторів ангіогенезу, у яких є серйозні побічні ефекти.
Інше застосування наночасток золота в медицині — так звана «золота куля» — ліки, що вражають тільки хвороботворні органи і тканини, і залишають незмінними клітини господаря. Цей підхід може спрацювати повністю, якщо використовувати наночастинки золота у вигляді зонда. Наночастки золота здатні зв’язуватися з імуноглобулінами, лектинами, ферментами, гормонами, липопротеїдами і т.д. Даний підхід вже виправдав себе в боротьбі з токсоплазмою — (лат. Toxoplasma) — рід паразитичних протистов, що включає один вид — Toxoplasma gondii . Основні господарі токсоплазм — представники сімейства котячих. Як проміжних господарі виступають різні види теплокровних тварин, в тому числі і люди.
Серед в «посадки» біоспеціфіческих зондів на наночастинки з золота виділяють адсорбційний і хемосорбціонний. Кожен з них має свої особливості. Стабілізація наночастинок биомолекулами, які їх розпізнають, відбувається шляхом адсорбції полімеру на поверхні наночастинки за рахунок електростатичних і гідрофобних взаємодій. Сильний негативний заряд поверхні частинок золота забезпечує їх міцна адсорбційна взаємодія з багатьма високомолекулярними сполуками.
Неограниченный общественный прогресс связан с появлением человека как биосоциального существа, характеризующимся разумом и ярко выраженной социальной направленностью. Как разумное существо, производящее материальные средства производства, человек существует около 2 миллионов лет, и почти все это время изменения условий его существования приводили к изменениям самого человека - в процессе целенаправленной трудовой деятельности совершенствовались его мозг, конечности, развивалось мышление, формировались новые творческие навыки, коллективный опыт и знания. Все это привело к возникновению около 40 тыс. лет тому назад человека современного типа - Homo sapiens (человек разумный) , который перестал меняться, но вместо этого стало сначала очень медленно, а потом все более стремительно изменяться общество.
Социальное и биологическое начала в человеке отражаются в общественной, биологической и социальной формациях, а также в науке и культуре. Будучи высокоразвитым социальным существом, человек - единственный на Земле организм, обладающий четко выраженной социальной сущностью, коллективизмом, языком и правовыми знаниями. Социальная сущность человека определяет не только законы развития общества, но и уровень развитости его общественного мышления, морально-нравственных качеств, этических и религиозных возрений и др. , что позволяет моделировать структуру общества будущего.
Но человек - это и биологический вид, наделенный врожденными (генетическими) инстинктами выживания, продолжения рода и сохранения потомства (семьи) , которые на современном этапе развития все больше сближаются с социальными инстинктами. Поэтому правильнее было бы охарактеризовать человека как существо биосоциальное, то есть через понятие, отражающее двойственность его природы - диалектическое единство и борьбу противоположностей, ответственные с одной стороны за мир и любовь, а с другой - за разрушительные последствия - преступления, убийства, войны и др.
Биологическое и социальное в природе современного человека органически связаны друг с другом, и выражаются на современном этапе его исторического развития, прежде всего в инстинкте размножения и сохранения потомства, в потребности общения, дружбе, любви, выражении эмоций, формировании социальных норм общежития и другое. Поскольку все биологическое в нем становится его наследством (биологическим генофондом) , а социальное генетически не наследуется, а закрепляется в течении ряда поколений как коллективный опыт (право, наука, искусство, культура и др.) , эволюция человека на современном этапе включает в себя биологическую (размножение, сексуальное поведение, забота о потомстве) и социальную доминанты развития человеческого общества. На современном этапе развития социальная доминанта является преобладающей и формирует социальное поведение, безусловно, отражающееся на формировании правового мышления. Однако, вследствие того, что биологическое определяет сохранение и репродукцию человека как вида, оно определяет процесс естественного отбора в обществе природных индивидов, заставляя человека бороться за выживание в коллективе себе подобных индивидов, постоянно изыскивая все новые формы борьбы за жизнь и выживание, приобретая новые знания и коллективный опыт. Социальная форма развития материи возникла лишь с появлением человека и образования первых общественных формирований людей (общин) , а впоследствии и государственных образований и правовых систем.
Наночастки золота почали застосовувати в медицині порівняно недавно. В експериментах на тваринах наночастинками золота лікували рак за рахунок атрофії кровоносних судин пухлини. Основний механізм впливу — зупинка наночастинками золота ангіогенезу в пухлинах — процесу утворення нових кровоносних судин в органі або тканині. У нормі в організмі процеси ангіогенезу протікають з помірною інтенсивністю і активізуються тільки при регенерації пошкоджених тканин, закупорці тромбів, ліквідації вогнищ запалення, утворення рубця і інших процесах відновлення, а також при зростанні і розвитку організму. У пухлинних же тканинах, особливо в тканинах злоякісних пухлин, ангіогенез протікає постійно і дуже інтенсивно. Це, мабуть, є однією з причин швидкого зростання злоякісних пухлин, оскільки вони дуже добре забезпечуються кров’ю і отримують набагато більше поживних речовин на одиницю маси пухлини в порівнянні з нормальними здоровими клітинами. Крім того, посилений ангіогенез в пухлині є одним з механізмів її швидкого метастазування, так як пухлинні клітини мають властивість метастазувати по ходу кровоносних судин (уздовж стінок) або розносяться по всьому організму з обігом крові. Більшість розроблених інгібіторів ангіогенезу — антитіла до фактору росту ендотелію судин (VEGF), молекули якого стимулюють утворення ендотелію в зростаючих кровоносних судинах.
Експерименти вчених клініки Рочестера (США, штат Міннесота) показали, що наночастинки золота блокували функцію VEGF, не надаючи токсичного впливу на клітини. Це стало підставою для припущення, що наночастинки золота можна використовувати як ліки при лікуванні раку, але воно ще не перевірялося на здорових тваринах і людях. Якщо ж лікувальна дія наночастинок золота виявиться ефективною, їх можна буде запропонувати як альтернативу інгібіторів ангіогенезу, у яких є серйозні побічні ефекти.
Інше застосування наночасток золота в медицині — так звана «золота куля» — ліки, що вражають тільки хвороботворні органи і тканини, і залишають незмінними клітини господаря. Цей підхід може спрацювати повністю, якщо використовувати наночастинки золота у вигляді зонда. Наночастки золота здатні зв’язуватися з імуноглобулінами, лектинами, ферментами, гормонами, липопротеїдами і т.д. Даний підхід вже виправдав себе в боротьбі з токсоплазмою — (лат. Toxoplasma) — рід паразитичних протистов, що включає один вид — Toxoplasma gondii . Основні господарі токсоплазм — представники сімейства котячих. Як проміжних господарі виступають різні види теплокровних тварин, в тому числі і люди.
Серед в «посадки» біоспеціфіческих зондів на наночастинки з золота виділяють адсорбційний і хемосорбціонний. Кожен з них має свої особливості. Стабілізація наночастинок биомолекулами, які їх розпізнають, відбувається шляхом адсорбції полімеру на поверхні наночастинки за рахунок електростатичних і гідрофобних взаємодій. Сильний негативний заряд поверхні частинок золота забезпечує їх міцна адсорбційна взаємодія з багатьма високомолекулярними сполуками.
Неограниченный общественный прогресс связан с появлением человека как биосоциального существа, характеризующимся разумом и ярко выраженной социальной направленностью. Как разумное существо, производящее материальные средства производства, человек существует около 2 миллионов лет, и почти все это время изменения условий его существования приводили к изменениям самого человека - в процессе целенаправленной трудовой деятельности совершенствовались его мозг, конечности, развивалось мышление, формировались новые творческие навыки, коллективный опыт и знания. Все это привело к возникновению около 40 тыс. лет тому назад человека современного типа - Homo sapiens (человек разумный) , который перестал меняться, но вместо этого стало сначала очень медленно, а потом все более стремительно изменяться общество.
Социальное и биологическое начала в человеке отражаются в общественной, биологической и социальной формациях, а также в науке и культуре. Будучи высокоразвитым социальным существом, человек - единственный на Земле организм, обладающий четко выраженной социальной сущностью, коллективизмом, языком и правовыми знаниями. Социальная сущность человека определяет не только законы развития общества, но и уровень развитости его общественного мышления, морально-нравственных качеств, этических и религиозных возрений и др. , что позволяет моделировать структуру общества будущего.
Но человек - это и биологический вид, наделенный врожденными (генетическими) инстинктами выживания, продолжения рода и сохранения потомства (семьи) , которые на современном этапе развития все больше сближаются с социальными инстинктами. Поэтому правильнее было бы охарактеризовать человека как существо биосоциальное, то есть через понятие, отражающее двойственность его природы - диалектическое единство и борьбу противоположностей, ответственные с одной стороны за мир и любовь, а с другой - за разрушительные последствия - преступления, убийства, войны и др.
Биологическое и социальное в природе современного человека органически связаны друг с другом, и выражаются на современном этапе его исторического развития, прежде всего в инстинкте размножения и сохранения потомства, в потребности общения, дружбе, любви, выражении эмоций, формировании социальных норм общежития и другое. Поскольку все биологическое в нем становится его наследством (биологическим генофондом) , а социальное генетически не наследуется, а закрепляется в течении ряда поколений как коллективный опыт (право, наука, искусство, культура и др.) , эволюция человека на современном этапе включает в себя биологическую (размножение, сексуальное поведение, забота о потомстве) и социальную доминанты развития человеческого общества. На современном этапе развития социальная доминанта является преобладающей и формирует социальное поведение, безусловно, отражающееся на формировании правового мышления. Однако, вследствие того, что биологическое определяет сохранение и репродукцию человека как вида, оно определяет процесс естественного отбора в обществе природных индивидов, заставляя человека бороться за выживание в коллективе себе подобных индивидов, постоянно изыскивая все новые формы борьбы за жизнь и выживание, приобретая новые знания и коллективный опыт. Социальная форма развития материи возникла лишь с появлением человека и образования первых общественных формирований людей (общин) , а впоследствии и государственных образований и правовых систем.