Як і у випадку з гемофілією, недуга передається по жіночій лінії, але самі жінки страждають дуже рідко — лише в 0,4% випадків. Вся справа в тому, що ген, який міститься в статевих хромосомах є рецесивним і пригнічується домінантним, переважаючим геном. Хлопчики є носіями двох різних видів статевих хромосом, тому захворювання у них виявляється повною мірою. Звичайно, якщо обидва батьки будуть дальтоніками, то вони передадуть “поламаний” ген і дочці, але це трапляється досить рідко.
Дальтоніки не розрізняють кольори, а все через те, що у них відсутній один або кілька колірних пігментів. Найчастіше порушується червоно-зелений зір — у 8% випадків у чоловіків і у 0,5% випадків у жінок. При цьому у 75% хворих колірні пігменти відсутні, не повністю, а гається зниження їх активності. У ряді випадків захворювання може бути придбаним — через травми головного мозку, катаракти, при безконтрольному прийомі певних медикаментів.
Объяснение:
Отже, дальтонiзм з'являеться з самого народження, та не у всіх
Лизосомы – это мембранные органеллы диаметром от 0,2 до 2,0мкм. Входят в состав эукариотической клетки, где находятся сотни лизосом. Главная их задача – это внутриклеточное переваривание (расщепление биополимеров), для этого органеллы имеют специальный набор гидролитических ферментов (сегодня известно около 60 видов). Ферментные вещества окружены замкнутой оболочкой, что предотвращает их проникновение внутрь клетки и ее разрушение.
Первые выявил лизосомы и занялся их изучением бельгийский ученый в области биохимии Кристианом де Дювом еще в 1955 году.:Протеасо́ма (от англ. protease — протеиназа и лат. soma — тело) — многобелковый комплекс, разрушающий ненужные или дефектные белки при протеолиза (химической реакции, при которой происходит разрыв пептидных связей) до коротких пептидов (4—25 аминокислотных остатков). Эти пептиды затем могут быть расщеплены до отдельных аминокислот. Протеасомы присутствуют в клетках эукариот, архей и некоторых бактерий. В эукариотических клетках протеасомы содержатся и в ядре, и в цитоплазме. Деградация 80—90.
Дальтонізм
Як і у випадку з гемофілією, недуга передається по жіночій лінії, але самі жінки страждають дуже рідко — лише в 0,4% випадків. Вся справа в тому, що ген, який міститься в статевих хромосомах є рецесивним і пригнічується домінантним, переважаючим геном. Хлопчики є носіями двох різних видів статевих хромосом, тому захворювання у них виявляється повною мірою. Звичайно, якщо обидва батьки будуть дальтоніками, то вони передадуть “поламаний” ген і дочці, але це трапляється досить рідко.
Дальтоніки не розрізняють кольори, а все через те, що у них відсутній один або кілька колірних пігментів. Найчастіше порушується червоно-зелений зір — у 8% випадків у чоловіків і у 0,5% випадків у жінок. При цьому у 75% хворих колірні пігменти відсутні, не повністю, а гається зниження їх активності. У ряді випадків захворювання може бути придбаним — через травми головного мозку, катаракти, при безконтрольному прийомі певних медикаментів.
Объяснение:
Отже, дальтонiзм з'являеться з самого народження, та не у всіх
Лизосомы – это мембранные органеллы диаметром от 0,2 до 2,0мкм. Входят в состав эукариотической клетки, где находятся сотни лизосом. Главная их задача – это внутриклеточное переваривание (расщепление биополимеров), для этого органеллы имеют специальный набор гидролитических ферментов (сегодня известно около 60 видов). Ферментные вещества окружены замкнутой оболочкой, что предотвращает их проникновение внутрь клетки и ее разрушение.
Первые выявил лизосомы и занялся их изучением бельгийский ученый в области биохимии Кристианом де Дювом еще в 1955 году.:Протеасо́ма (от англ. protease — протеиназа и лат. soma — тело) — многобелковый комплекс, разрушающий ненужные или дефектные белки при протеолиза (химической реакции, при которой происходит разрыв пептидных связей) до коротких пептидов (4—25 аминокислотных остатков). Эти пептиды затем могут быть расщеплены до отдельных аминокислот. Протеасомы присутствуют в клетках эукариот, архей и некоторых бактерий. В эукариотических клетках протеасомы содержатся и в ядре, и в цитоплазме. Деградация 80—90.