Земноводні, або амфібії (Amphibia), своїм походженням пов’язані з рибами, але водночас вони є першими хребетними тваринами, що освоїли наземні екосистеми. У самій назві цих тварин вказано на іб їхнього існування: у перекладі з давньогрецької – амфібії – це ті, що живуть подвійним життям (amphi – подвійний, bios – життя), тобто і на суходолі, і у воді. Вивчення земноводних здійснює спеціальна галузь біології – батрахологія (від грецького batraсhos – голий гад та logos – вчення).
Перші земноводні з’явилися на Землі приблизно 300–350 млн років тому, наприкінці девонського періоду палеозойської ери. Предками всіх сучасних земноводних були іхтіостеги – вимерлі тварини, що походять від давніх китичноперих риб. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних.
Вихід на суходіл потребував надзвичайно складних перебудов організму.
По-перше – перебудови і посилення скелету кінцівок та їхніх поясів, що необхідно для підтримання тіла та пересування на суходолі, в умовах посиленої порівняно із водним середовищем гравітації.
По-друге – появи легенів (хоча й досить примітивних), необхідних для забезпечення газообміну та кардинальних змін у кровоносній системі: виникає друге коло кровообігу, з’являється трикамерне серце. Але газообмін у амфібій значною мірою відбувається і через шкіру.
Перераховані особливості дозволили земноводним заселити всі материки Земної кулі, крім Антарктиди. Вони виживають навіть в умовах пустелі Сахари та вічної мерзлоти Якутії. Але, звичайно, найбільшого різноманіття та чисельності земноводні досягають у тропічних та екваторіальних широтах.
Биологические сети — это любые сети являющиеся частью биологических систем. Сеть — это любая система с подразделениями, которые связаны в единое целое, например единичные виды, которые связаны в единую пищевую сеть. Биологические сети обеспечивают математическое представление связей, обнаруженных в результате экологических, эволюционных и физиологических исследований, таких как нервные сети[1]. Анализ биологических сетей в отношении заболеваний человека привел к появлению такой области как сетевой медицины[2][3].
Земноводні, або амфібії (Amphibia), своїм походженням пов’язані з рибами, але водночас вони є першими хребетними тваринами, що освоїли наземні екосистеми. У самій назві цих тварин вказано на іб їхнього існування: у перекладі з давньогрецької – амфібії – це ті, що живуть подвійним життям (amphi – подвійний, bios – життя), тобто і на суходолі, і у воді. Вивчення земноводних здійснює спеціальна галузь біології – батрахологія (від грецького batraсhos – голий гад та logos – вчення).
Перші земноводні з’явилися на Землі приблизно 300–350 млн років тому, наприкінці девонського періоду палеозойської ери. Предками всіх сучасних земноводних були іхтіостеги – вимерлі тварини, що походять від давніх китичноперих риб. За зовнішнім виглядом вони нагадували сучасних хвостатих земноводних.
Вихід на суходіл потребував надзвичайно складних перебудов організму.
По-перше – перебудови і посилення скелету кінцівок та їхніх поясів, що необхідно для підтримання тіла та пересування на суходолі, в умовах посиленої порівняно із водним середовищем гравітації.
По-друге – появи легенів (хоча й досить примітивних), необхідних для забезпечення газообміну та кардинальних змін у кровоносній системі: виникає друге коло кровообігу, з’являється трикамерне серце. Але газообмін у амфібій значною мірою відбувається і через шкіру.
Перераховані особливості дозволили земноводним заселити всі материки Земної кулі, крім Антарктиди. Вони виживають навіть в умовах пустелі Сахари та вічної мерзлоти Якутії. Але, звичайно, найбільшого різноманіття та чисельності земноводні досягають у тропічних та екваторіальних широтах.
Объяснение:
Биологические сети — это любые сети являющиеся частью биологических систем. Сеть — это любая система с подразделениями, которые связаны в единое целое, например единичные виды, которые связаны в единую пищевую сеть. Биологические сети обеспечивают математическое представление связей, обнаруженных в результате экологических, эволюционных и физиологических исследований, таких как нервные сети[1]. Анализ биологических сетей в отношении заболеваний человека привел к появлению такой области как сетевой медицины[2][3].