Сенокосец – всем нам знакомо это удивительное существо на очень длинных ногах, чем-то напоминающее паука. Если схватить сенокосца за ногу, она легко оторвется и в течение многих минут будет судорожно подергиваться. Именно из-за этого движения, похожего на движение косы, и возникли общеизвестные названия «паук-коси-сено» или «сенокосец».
Нога сенокосца отрывается с такой легкостью, что создается впечатление, будто она очень непрочно прикреплена к телу. На самом деле это не так. Отбрасывание ноги происходит произвольно и зависит от особого мускульного движения. Такое явление называется автотомией – самокалечением.
Автотомия ног у сенокосца, подобно автотомии хвоста у ящериц, служит для от врагов. Приближаясь к своей жертве, хищник в первую очередь натыкается на частокол конечностей, а оторванная и подергивающаяся ножка отвлекает его от удирающего на оставшихся ногах сенокосца. Поэтому нередко можно встретить сенокосцев с «неполным» набором ног.
Сенокосцы, как и пауки, относятся к классу паукообразных, но составляют отдельный отряд – отряд сенокосцев (Opiliones). В отличие от собственно пауков (представителей отряда Aranei) они не имеют четко выделенного брюшка, сидящего на стебельке. Брюшко сенокосца всем своим широким основанием причленяется к головогруди, и его тело в целом имеет яйцевидную форму. Кроме того, на брюшке сенокосца довольно ясно заметна членистость (9–10 сегментов), чего совершенно нет у пауков. Никогда мы не увидим сенокосца, ткущего паутину, устраивающего себе логовище или спускающегося на тонкой паутинной нити – у этих членистоногих нет паутинных бородавок.
Одна пара простых глаз сенокосца обычно расположена на приподнятых бугорках головогруди. У некоторых пещерных видов глаза совсем отсутствуют. Хелицеры у этих животных располагаются впереди рта и состоят из двух члеников. Второй членик снабжен клешней, при для захвата и умерщвления добычи. У представителей семейства Ischyropsalidae хелицеры очень крупные и используются для извлечения из раковин наземных моллюсков, которыми питаются эти сенокосцы. У европейского Ischyropsalis helwigi длина туловища 5–7 мм, а хелицеры могут быть длиной более 1 см! Членики педипальп сенокосцев, причленяющиеся к головогруди, снабжены лопастями, прикрывающими вход в ротовую полость.
На 1–2-м сегментах брюшка сенокосца имеются парные дыхательные отверстия – стигмы. От каждой стигмы внутрь тела отходит пучок длинных, тонких, слепо замкнутых на концах воздухоносных трубочек – трахей, которые служат этим членистоногим органами дыхания.
Сердце сенокосцев имеет более простое строение по сравнению с пауками и скорпионами. Нервная система образует вокруг пищевода сплошное ганглиозное кольцо и не имеет разграничения на головной мозг и головогрудной узел.
Встретить сенокосцев можно на стволе дерева или на заборе, на стене дома или в трещинах коры, под камнями и в подстилке в лесу, саду, парке, поле, огороде. Особенно богаты видами сенокосцев лиственные и смешанные леса. В горных районах эти животные встречаются на скалах, в россыпях камней и пещерах.
На территории европейской части России встречается более 60 видов сенокосцев, а всего в этом отряде около 3200 видов.
Холерик при зустрічі з труднощами відчуває запал і відчуття азарту. Його приваблюють ризик й активне дозвілля. Іноді він має схильність переоцінювати свої можливості. Незважаючи на енергійність, холерик не завжди доводить розпочату справу до кінця. У спілкуванні він імпульсивний, схильний до бурхливих емоційних реакцій, відкритий і щирий, а часом запальний та агресивний. Холерик дуже товариський, хоча з більшістю оточення має досить поверхневі стосунки. У компанії він, як правило, лідер і заводій. Прикметна риса мовлення холерика - швидкість, а часто й суперечливість, вона, як правило, емоційно забарвлена й супроводжується яскравими жестами та мімікою. Холерик непосидючий, він постійно прагне нового, одноманітна ж діяльність його втомлює. Він схильний приймати поспішні рішення, про які згодом шкодує й переглядає свою позицію. Працездатність холерика дуже залежить від його мінливого настрою.
Емоційність, вразливість, а часом, і тривожність характеризують меланхоліка. На людях меланхолік постійно відлюдний, і його емоції не помітні оточуючим. Меланхоліки не прагнуть розширювати коло спілкування, проте можуть прив'язуватися до друзів досить сильно й надовго. Меланхолік може спокійно жити на самоті. У спілкуванні він тактовний, уважний проте не може довго розмовляти з людьми, особливо з тими, кого мало знає. Меланхоліки важко переживають невдачі й гостро реагують на критику, тому їм вкрай необхідні співчуття та підтримка. У роботі меланхоліки педантичні й прискіпливі, старанні, від них не вислизають найменші дрібниці.
У колективі сангвініка сприймають активною, життєрадісною й доброзичливою людиною. Сангвінік урівноважений; зовні він може здаватися неспокійним, але всередині зберігати спокій. Сангвініки характеризуються високою працездатністю, вони можуть тривалий час концентрувати увагу на поставленому завданні й легко переключатися з одного завдання на інше, однак при вирішенні питання схильні виявляти поверховість. У колективі сангвінік поводить себе відкрито, він виразно висловлюється, здатний добре контролювати свої емоції, вирізняється добродушністю та оптимізмом. Сангвініки дуже товариські, вони мають багато контактів, але при цьому лише кілька близьких друзів. З новими людьми сангвініки сходяться досить легко. Їх вирізняє об'єктивна самооцінка, яка може бути адекватною, але часом і злегка завищеною. У сангвініка виражені організаторські здібності.
Флегматик вирізняється найстабільнішим типом нервової системи. Флегматики характеризуються врівноваженістю, здатністю витримувати будь-які стреси, мають дуже низьку емоційність. Повільний темп мовлення, неквапливість рухів, відсутність метушні свідчать, що перед вами типовий флегматик. При цьому свою роботу він виконує із середньою швидкістю й досить точно. З оточуючими флегматик поводиться врівноважено, він спокійний, небагатослівний, виявляє розсудливість, у нього немає високої потреби в спілкуванні, коло його контактів досить невелике. Флегматику властиві тривалі роздуми перед прийняттям рішення, однак прийнявши його, він буде діяти системно й методично. Для високої працездатності флегматику необхідно перебувати в спокійному звичному оточенні, усе має бути на своїх місцях, його дуже втомлює метушня й наявність непередбачених обставин. Флегматика характеризує сталість у своїх інтересах і стабільність у відносинах. Він уміє закінчувати розпочату справу, проте може досить довго приступати до роботи.
Нога сенокосца отрывается с такой легкостью, что создается впечатление, будто она очень непрочно прикреплена к телу. На самом деле это не так. Отбрасывание ноги происходит произвольно и зависит от особого мускульного движения. Такое явление называется автотомией – самокалечением.
Автотомия ног у сенокосца, подобно автотомии хвоста у ящериц, служит для от врагов. Приближаясь к своей жертве, хищник в первую очередь натыкается на частокол конечностей, а оторванная и подергивающаяся ножка отвлекает его от удирающего на оставшихся ногах сенокосца. Поэтому нередко можно встретить сенокосцев с «неполным» набором ног.
Сенокосцы, как и пауки, относятся к классу паукообразных, но составляют отдельный отряд – отряд сенокосцев (Opiliones). В отличие от собственно пауков (представителей отряда Aranei) они не имеют четко выделенного брюшка, сидящего на стебельке. Брюшко сенокосца всем своим широким основанием причленяется к головогруди, и его тело в целом имеет яйцевидную форму. Кроме того, на брюшке сенокосца довольно ясно заметна членистость (9–10 сегментов), чего совершенно нет у пауков. Никогда мы не увидим сенокосца, ткущего паутину, устраивающего себе логовище или спускающегося на тонкой паутинной нити – у этих членистоногих нет паутинных бородавок.
Одна пара простых глаз сенокосца обычно расположена на приподнятых бугорках головогруди. У некоторых пещерных видов глаза совсем отсутствуют. Хелицеры у этих животных располагаются впереди рта и состоят из двух члеников. Второй членик снабжен клешней, при для захвата и умерщвления добычи. У представителей семейства Ischyropsalidae хелицеры очень крупные и используются для извлечения из раковин наземных моллюсков, которыми питаются эти сенокосцы. У европейского Ischyropsalis helwigi длина туловища 5–7 мм, а хелицеры могут быть длиной более 1 см! Членики педипальп сенокосцев, причленяющиеся к головогруди, снабжены лопастями, прикрывающими вход в ротовую полость.
На 1–2-м сегментах брюшка сенокосца имеются парные дыхательные отверстия – стигмы. От каждой стигмы внутрь тела отходит пучок длинных, тонких, слепо замкнутых на концах воздухоносных трубочек – трахей, которые служат этим членистоногим органами дыхания.
Сердце сенокосцев имеет более простое строение по сравнению с пауками и скорпионами. Нервная система образует вокруг пищевода сплошное ганглиозное кольцо и не имеет разграничения на головной мозг и головогрудной узел.
Встретить сенокосцев можно на стволе дерева или на заборе, на стене дома или в трещинах коры, под камнями и в подстилке в лесу, саду, парке, поле, огороде. Особенно богаты видами сенокосцев лиственные и смешанные леса. В горных районах эти животные встречаются на скалах, в россыпях камней и пещерах.
На территории европейской части России встречается более 60 видов сенокосцев, а всего в этом отряде около 3200 видов.
Холерик при зустрічі з труднощами відчуває запал і відчуття азарту. Його приваблюють ризик й активне дозвілля. Іноді він має схильність переоцінювати свої можливості. Незважаючи на енергійність, холерик не завжди доводить розпочату справу до кінця. У спілкуванні він імпульсивний, схильний до бурхливих емоційних реакцій, відкритий і щирий, а часом запальний та агресивний. Холерик дуже товариський, хоча з більшістю оточення має досить поверхневі стосунки. У компанії він, як правило, лідер і заводій. Прикметна риса мовлення холерика - швидкість, а часто й суперечливість, вона, як правило, емоційно забарвлена й супроводжується яскравими жестами та мімікою. Холерик непосидючий, він постійно прагне нового, одноманітна ж діяльність його втомлює. Він схильний приймати поспішні рішення, про які згодом шкодує й переглядає свою позицію. Працездатність холерика дуже залежить від його мінливого настрою.
Емоційність, вразливість, а часом, і тривожність характеризують меланхоліка. На людях меланхолік постійно відлюдний, і його емоції не помітні оточуючим. Меланхоліки не прагнуть розширювати коло спілкування, проте можуть прив'язуватися до друзів досить сильно й надовго. Меланхолік може спокійно жити на самоті. У спілкуванні він тактовний, уважний проте не може довго розмовляти з людьми, особливо з тими, кого мало знає. Меланхоліки важко переживають невдачі й гостро реагують на критику, тому їм вкрай необхідні співчуття та підтримка. У роботі меланхоліки педантичні й прискіпливі, старанні, від них не вислизають найменші дрібниці.
У колективі сангвініка сприймають активною, життєрадісною й доброзичливою людиною. Сангвінік урівноважений; зовні він може здаватися неспокійним, але всередині зберігати спокій. Сангвініки характеризуються високою працездатністю, вони можуть тривалий час концентрувати увагу на поставленому завданні й легко переключатися з одного завдання на інше, однак при вирішенні питання схильні виявляти поверховість. У колективі сангвінік поводить себе відкрито, він виразно висловлюється, здатний добре контролювати свої емоції, вирізняється добродушністю та оптимізмом. Сангвініки дуже товариські, вони мають багато контактів, але при цьому лише кілька близьких друзів. З новими людьми сангвініки сходяться досить легко. Їх вирізняє об'єктивна самооцінка, яка може бути адекватною, але часом і злегка завищеною. У сангвініка виражені організаторські здібності.
Флегматик вирізняється найстабільнішим типом нервової системи. Флегматики характеризуються врівноваженістю, здатністю витримувати будь-які стреси, мають дуже низьку емоційність. Повільний темп мовлення, неквапливість рухів, відсутність метушні свідчать, що перед вами типовий флегматик. При цьому свою роботу він виконує із середньою швидкістю й досить точно. З оточуючими флегматик поводиться врівноважено, він спокійний, небагатослівний, виявляє розсудливість, у нього немає високої потреби в спілкуванні, коло його контактів досить невелике. Флегматику властиві тривалі роздуми перед прийняттям рішення, однак прийнявши його, він буде діяти системно й методично. Для високої працездатності флегматику необхідно перебувати в спокійному звичному оточенні, усе має бути на своїх місцях, його дуже втомлює метушня й наявність непередбачених обставин. Флегматика характеризує сталість у своїх інтересах і стабільність у відносинах. Він уміє закінчувати розпочату справу, проте може досить довго приступати до роботи.
Объяснение: