Исследование реакции зрачка на свет.
Испытуемый становится лицом к ИСТОЧНИКУ свету. Другой человек определяет величину зрачка испытуемого. КАКОВА ИХ ВЕЛИЧИНА? ОДИНАКОВЫ ЛИ ОНИ? Затем испытуемый закрывает один глаз ладонью. КАК ПРИ ЭТОМ ИЗМЕНЯЕТСЯ ЗРАЧОК ОТКРЫТОГО ГЛАЗА? После испытуемый открывает глаз. ОТМЕТЬТЕ, ИЗМЕНИТСЯ ЛИ ДИАМЕТР ЗРАЧКА? ПОЧЕМУ?
Испытуемы закрывает глаза на 30 сек, а затем открывает. КАК ИЗМЕНЯЮТСЯ ЗРАЧКИ?? ОПИШИТЕ РЕАКЦИЮ ЗРАЧКОВ НА СВЕТ.

1.Тут есть три варианта :

1.В канале молнии происходит синтез оксидов азота, которые превращаются в азотную кислоту, ассимилируемую почвенным поглощающим комплексом.

2.Клубеньковые бактерии.

3.Синтез аммиака, а из него всех остальных азотных удобрений человеком.

2.Растения получают только 30-66% от внесенного азота. Вместо азотных удобрений можно удобрять сульфатом аммония и сернокислым аммонием. Его получают путем улавливания серной кислотой аммиака из коксохимических Сульфат аммония имеет слабую гигроскопичность, не слеживается при хранении и может транспортироваться без упаковки. Аммонийный азот удобрения обменно поглощается почвенными коллоидами, медленнее нитрифицируется и не вымывается, поэтому сульфат аммония целесообразно применять в условиях орошаемого земледелия под рис и хлопчатник, а также в субтропической зоне для удобрения чая и других культур.

Так же, почву можно удобрять: безводным и водным аммиаком, фосфорными удобрениями, калийными удобрениями, сульфатом калия и сернокислым калием.

Объяснение:

Справді, нервові клітини діляться (і, значить, комбінації їх відновлюються) лише у примітивних тварин. У вищих вони втрачають здатність до ділення на відносно ранніх стадіях розвитку. Причини цього ще не з’ясовані. Можна лише висловити припущення, що ця здатність стає непотрібною і тому втрачається в процесі еволюції. Ми повинні пам’ятати, що нервова клітина “працює” у взаємодії з іншими, як логічний елемент ЕОМ. У процесі життя організму в ньому накопичуються структурні зміни, необхідні для виконання певної функції. В геномі клітини вони не закодовані і у спадок під час поділу не передаються. Тому нова клітина не може замінити втрачену. Мабуть, це загальний принцип для клітин, які в сукупності діють як єдине ціле. Наприклад, клітини печінки зберігають значну автономність і здатні до поділу. А ось клітини серцевого м’яза сполучаються між собою чисельними зв’язками. Так забезпечується синхронність їх скорочення і розслаблення. Зате вони і не діляться, і не відновлюються: місце, вражено при інфаркті, зарубцьовується сполучною тканиною. Еволюція пішла в цьому випадку іншим шляхом – шляхом багатократного збільшення надлишковості. Для забезпечення нормальної нервової діяльності достатньо небагато відсотків від їх загальної кількості, причому на все життя.