ответ:Лягушки — общеупотребительное название группы животных из отряда бесхвостых земноводных. В широком смысле термин «лягушка» относится ко всем представителям отряда бесхвостых. В узком смысле это название применяется по отношению к представителям семейства настоящих лягушек. Личинки лягушек называются головастиками.
Лягушки распространены по всему земному шару — от тропиков до субарктических регионов; наибольшее разнообразие сосредоточено во влажных тропических лесахПерейти к разделу «#Ареал».
Размеры взрослых особей варьируют от 8 мм (узкорот Paedophryne amauensis) до 32 см (лягушка-голиаф). Представители отряда имеют коренастое туловище, выступающие глаза, раздвоенный язык и согнутые под туловищем конечности; хвост отсутствуетПерейти к разделу «#Анатомия и физиология».
Настоящие ужи — змеи средних размеров, хотя отдельные особи могут достигать 1,2—2,4 метра в длину. Характеризуются чешуей с отчётливо выраженными рёбрышками, треугольными межносовыми щитками, разделённым анальным щитком. Зубы на верхнечелюстных костях увеличиваются в размерах по направлению вглубь пасти, последние 1—2 зуба наиболее крупные. Зрачки круглые, ноздри направлены в стороны и вверх. Брюшная сторона, как правило, пятнистая.
Большинство ужей обитает во влажных биотопах и в той или иной мере связаны с водоёмами. Ужи хорошо плавают и ныряют, могут подолгу оставаться под водой. Питаются в основном амфибиями, рыбой, гораздо реже — мелкими млекопитающими, птицами и беспозвоночными. Добычу проглатывают живьём, не умертвляя.
Яйца откладывают в кучи гниющего растительного мусора, навоз, влажный мох, под лежащие на земле предметы, в норы.
При опасности ужи могут притворяться мёртвыми. Схваченный уж выделяет из клоакальных желёз густую неприятно пахнущую жидкость.
Ондатра як хутрова тварина цілком придатна для використання у присадибному хутровому звірівництві. Такий напрям господарської діяльності є досить привабливим через доступність та дешевизну кормової бази (ондатри споживають переважно рослинну їжу), невибагливість цих тварин та стабільний попит на їхнє хутро.
Пік популярності ондатрового хутра гався у 80-х роках минулого століття, але й нашого часу вироби з нього користуються незмінним попитом. Зі шкурок ондатр шиють шапки, жилети, пелерини, пледи, комбінують їх з хутром інших видів тварин, але найбільш ефектно виглядає хутро ондатри на довгих шубах. У середовищі експертів вважається, що найякісніші шкурки ондатр виробляються на її батьківщині – у Канаді та США. Таке хутро успішно продають на міжнародних хутрових аукціонах під маркою «GMVF». Вироби з канадської ондатри оцінюються значно дорожче, ніж з ондатр, вирощених у інших країнах. Ондатрове хутро добре поєднується з будь-якими іншими видами хутра, взаємно їх доповнюючи та підкреслюючи красу одне одного.
Хутро ондатри складається з м'якого та густого підшерстя, вкритого довшими й грубшими остьовими волосками. Підшерсток має голубувато-димчасте забарвлення з рудим відтінком на кінцях. Остьові ж волоски у тварин з різних популяцій відрізняються своїм кольором. Їм можуть бути притаманні різноманітні відтінки від майже чорного до яскраво-рудого. Після вичинки ондатрові шкурки мають пружне, пишне та приємне на дотик хутро, яке яскраво блищить і переливається у денному світлі. Після штучного фарбування воно дуже нагадує хутро норки. Вправні шевці нерідко користуються цією схожістю для його імітації.
ответ:Лягушки — общеупотребительное название группы животных из отряда бесхвостых земноводных. В широком смысле термин «лягушка» относится ко всем представителям отряда бесхвостых. В узком смысле это название применяется по отношению к представителям семейства настоящих лягушек. Личинки лягушек называются головастиками.
Лягушки распространены по всему земному шару — от тропиков до субарктических регионов; наибольшее разнообразие сосредоточено во влажных тропических лесахПерейти к разделу «#Ареал».
Размеры взрослых особей варьируют от 8 мм (узкорот Paedophryne amauensis) до 32 см (лягушка-голиаф). Представители отряда имеют коренастое туловище, выступающие глаза, раздвоенный язык и согнутые под туловищем конечности; хвост отсутствуетПерейти к разделу «#Анатомия и физиология».
Настоящие ужи — змеи средних размеров, хотя отдельные особи могут достигать 1,2—2,4 метра в длину. Характеризуются чешуей с отчётливо выраженными рёбрышками, треугольными межносовыми щитками, разделённым анальным щитком. Зубы на верхнечелюстных костях увеличиваются в размерах по направлению вглубь пасти, последние 1—2 зуба наиболее крупные. Зрачки круглые, ноздри направлены в стороны и вверх. Брюшная сторона, как правило, пятнистая.
Большинство ужей обитает во влажных биотопах и в той или иной мере связаны с водоёмами. Ужи хорошо плавают и ныряют, могут подолгу оставаться под водой. Питаются в основном амфибиями, рыбой, гораздо реже — мелкими млекопитающими, птицами и беспозвоночными. Добычу проглатывают живьём, не умертвляя.
Яйца откладывают в кучи гниющего растительного мусора, навоз, влажный мох, под лежащие на земле предметы, в норы.
При опасности ужи могут притворяться мёртвыми. Схваченный уж выделяет из клоакальных желёз густую неприятно пахнущую жидкость.
Объяснение:
Объяснение:
Ондатра як хутрова тварина цілком придатна для використання у присадибному хутровому звірівництві. Такий напрям господарської діяльності є досить привабливим через доступність та дешевизну кормової бази (ондатри споживають переважно рослинну їжу), невибагливість цих тварин та стабільний попит на їхнє хутро.
Пік популярності ондатрового хутра гався у 80-х роках минулого століття, але й нашого часу вироби з нього користуються незмінним попитом. Зі шкурок ондатр шиють шапки, жилети, пелерини, пледи, комбінують їх з хутром інших видів тварин, але найбільш ефектно виглядає хутро ондатри на довгих шубах. У середовищі експертів вважається, що найякісніші шкурки ондатр виробляються на її батьківщині – у Канаді та США. Таке хутро успішно продають на міжнародних хутрових аукціонах під маркою «GMVF». Вироби з канадської ондатри оцінюються значно дорожче, ніж з ондатр, вирощених у інших країнах. Ондатрове хутро добре поєднується з будь-якими іншими видами хутра, взаємно їх доповнюючи та підкреслюючи красу одне одного.
Хутро ондатри складається з м'якого та густого підшерстя, вкритого довшими й грубшими остьовими волосками. Підшерсток має голубувато-димчасте забарвлення з рудим відтінком на кінцях. Остьові ж волоски у тварин з різних популяцій відрізняються своїм кольором. Їм можуть бути притаманні різноманітні відтінки від майже чорного до яскраво-рудого. Після вичинки ондатрові шкурки мають пружне, пишне та приємне на дотик хутро, яке яскраво блищить і переливається у денному світлі. Після штучного фарбування воно дуже нагадує хутро норки. Вправні шевці нерідко користуються цією схожістю для його імітації.