У тому випадку, якщо зябра не в змозі забезпечити потреби риб у кисні, використовуються й інші структури, що мають значні поверхні, які спроможні забезпечувати дифузію газів.
Дихання через шкіру – одна із характерних рис водних тварин. І хоча у риб луска утрудняє дихання поверхнею тіла, у багатьох видів роль так званого шкірного дихання велика, особливо у несприятливих умовах. За інтенсивністю такого дихання прісноводних риб поділяють на три групи:
+
Риби що пристосувалися жити в умовах сильного дефіциту кисню. Це риби, які населяють водойми, що добре прогріваються, із підвищеним вмістом органічних речовин, у яких часто ігається нестача кисню. У цих риб частка шкірного дихання в загальному диханні складає 17 - 22 %, в окремих особин – 42 - 80 %. Це такі риби, як короп, карась, сом, вугор, в'юн. При цьому риби, у яких шкіра має найбільше значення у диханні, позбавлені луски або вона дрібна і не утворює суцільного покриву. Наприклад, у в'юна 63 % кисню поглинається шкірою, 37 % - зябрами; а коли зябра не працюють, через шкіру споживається до 85 % кисню, а інша частина надходить через кишечник.
Риби, що мають меншу потребу у кисні і потрапляють у несприятливі умови рідше. До них відносяться ті, які мешкають на дні, але у проточній воді – стерлядь, осетер, севрюга. Інтенсивність шкірного дихання в них складає 9 – 12 % від загального. Хоча у цих риб тверді покрови (жучки, щитки) менше закривають шкіру, ніж луска у лускатого коропа, проте частка шкірного дихання у загальному менша.
Риби проточних водойм із чистою, добре аерованою водою. Це риби річок або чистих непроточних водоймищ, у яких не ігається значного дефіциту кисню. У зазначену групу входять сиги, корюшка, плітка, окунь, йорж. Інтенсивність шкірного дихання досягає 3,3 - 9 % від загального.
Відповідь:
Додаткові органи дихання
У тому випадку, якщо зябра не в змозі забезпечити потреби риб у кисні, використовуються й інші структури, що мають значні поверхні, які спроможні забезпечувати дифузію газів.
Дихання через шкіру – одна із характерних рис водних тварин. І хоча у риб луска утрудняє дихання поверхнею тіла, у багатьох видів роль так званого шкірного дихання велика, особливо у несприятливих умовах. За інтенсивністю такого дихання прісноводних риб поділяють на три групи:
+
Риби що пристосувалися жити в умовах сильного дефіциту кисню. Це риби, які населяють водойми, що добре прогріваються, із підвищеним вмістом органічних речовин, у яких часто ігається нестача кисню. У цих риб частка шкірного дихання в загальному диханні складає 17 - 22 %, в окремих особин – 42 - 80 %. Це такі риби, як короп, карась, сом, вугор, в'юн. При цьому риби, у яких шкіра має найбільше значення у диханні, позбавлені луски або вона дрібна і не утворює суцільного покриву. Наприклад, у в'юна 63 % кисню поглинається шкірою, 37 % - зябрами; а коли зябра не працюють, через шкіру споживається до 85 % кисню, а інша частина надходить через кишечник.
Риби, що мають меншу потребу у кисні і потрапляють у несприятливі умови рідше. До них відносяться ті, які мешкають на дні, але у проточній воді – стерлядь, осетер, севрюга. Інтенсивність шкірного дихання в них складає 9 – 12 % від загального. Хоча у цих риб тверді покрови (жучки, щитки) менше закривають шкіру, ніж луска у лускатого коропа, проте частка шкірного дихання у загальному менша.
Риби проточних водойм із чистою, добре аерованою водою. Це риби річок або чистих непроточних водоймищ, у яких не ігається значного дефіциту кисню. У зазначену групу входять сиги, корюшка, плітка, окунь, йорж. Інтенсивність шкірного дихання досягає 3,3 - 9 % від загального.
Пояснення:
Объяснение:
Если идет речь о органах дыхание человека:
1 - носовая полость; 2 – глотка; 3 – гортань; 4 – трахея; 5 – бронхи; 6 – плевральная полость; 7 – диафрагма; 8 – лёгкие.