ДАЮ 10Б!!
Мутаційна мінливість
1. Вкажіть, як називаються зміни фенотипу організму, спричинені
факторами умов існування і не пов'язані зі змінами генотипу:
б) модифікаційна мінливість;
2. Назвіть вченого, що довів відсутність успадкування модифікаційних
змін:
а) А. Вейсман; г) Р. Вірхов;
б) А. ван Левенгук; д) Р. Броун.
в) Т. Шванн;
3. Вкажіть, що називається нормою реакції:
а) межі модифікаційної мінливості;
б) сумарна кількість ознак, що можуть піддаватися модифікаціям;
в) величина зовнішнього фактора, що призводить до появи модифікації;
г) здатність модифікацій зникати за відсутності дії фактора, який їх
викликав.
4. Вкажіть, про що свідчить довжина варіаційного ряду:
а) поширеність окремих варіант;
б) розмах модифікаційної мінливості;
в) межі модифікаційної мінливості;
г) частоту мутацій.
5. Назвіть ученого, що започаткував вчення про мутації і ввів це
поняття:
а) А. Вейсман; г) В. Йогансен;
б) Г. де Фріз; д) Р. Броун.
в) Р. Вірхов;
6. Вкажіть, внаслідок яких мутацій виникає явище поліплоїдії:
а) геномних; в) генних.
б) хромосомних;
7. Визначте, які генні мутації можуть проявлятися лише в
гомозиготному стані:
а) домінантні; в) рецесивні;
б) субдомінантні; г) кросинговер.
8. Вкажіть, які твердження щодо модифікаційної мінливості є
правильними:
а) ступінь вираження модифікації безпосередньо залежить від
інтенсивності та тривалості дії на організм певного чинника;
б) модифікаційні зміни успадковуються;
в) модифікації можуть зникати протягом життя особин, якщо
припиняється дія фактора, що їх спричинює;
г) модифікаційні зміни можуть зберігатися впродовж усього
життя особин;
д) модифікації спрямовані на пристосування організмів до змін факторів
довкілля.
9. Назвіть ознаки організму, які повністю визначаються генами і
мають малу модифікаційну мінливість:
а) листорозміщення; г) розміщення очей;
б) жилкування; д) маса організму;
в) форма листкової пластинки; е) група крові.
10. Вкажіть, які твердження щодо мутацій є правильними:
а) мутації виникають раптово;
б) зміни, спричинені мутаціями, стійкі і можуть успадковуватися;
в) мутації є неспрямованими і можуть бути корисними,
нейтральними чи шкідливими для організму;
г) одні і ті ж мутації не можуть виникати багаторазово.
11. Зазначте, які мутації пов'язані із перебудовою хромосом:
а) зміна числа хромосом окремих пар; 6} втрата ділянки;
в) вставка додаткового фрагмента;
г) обмін ділянками між негомологічними хромосомами;
д) поліплоїдія;
е) зміна порядку розташування генів.
12. Назвіть фактори, які належать до фізичних мутагенів.
а) йонізуюче випромінювання;
б) вірусні захворювання;
в) зміна освітленості;
г) дія алкалоїду колхіцину;
д) зміна температури.
13. Назвіть джерела комбінативної мінливості:
а) кон'югація гомологічних хромосом у профазі;
б) незалежне розходження гомологічних хромосом в анафазі першого
мейотичного поділу;
в) випадкове сполучення гамет при утворенні зиготи;
г) зміна послідовностей нуклеотидів, що виникає раптово.
14.Вкажіть, які фактори в клітині протидіють мутаційному процесу:
а) виродженість генетичного коду;
б) наявність систем репарації ДНК;
в) повторюваність генів у нуклеїновій кислоті;
г) система підтримання клітинного гомеостазу;
д) здатність до переходу організмів у стан спокою за шкідливих умов
середовища.
15. Вкажіть, які фактори можуть змінювати поширеність певних
генотипів у популяціях від покоління до покоління:
а) інтенсивні міграції особин між популяціями;
б) дрейф генів;
в) модифікаційна мінливість;
г) відсутність вільного схрещування.
) Позвоночник
– имеет чёткое разделение на 5 отделов:
• шейный
• грудной
• поясничный
• крестцовый
• хвостовой
– в шейном отделе почти всегда 7 позвонков, и к первым двум причленяется череп
– платицельное строение позвонков: имеют плоско-вогнутую форму т.к. между позвонками расположены межпозвонковые хрящи
2) Наличие диафрагмы, альвеолярное строение лёгких
3) Развтая нервная система
4) Овальная форма семенников и к живорождению (кроме утконосов и ехидны)
Объяснение:
Шейный отдел – самый подвижный участок позвоночника. Он отвечает за осуществление движений шеи, за наклоны и повороты головы. Повреждения шейного отдела позвоночника могут произойти вследствие сильного удара в область шеи или при чрезмерном или резком наклоне голов
Классическим представителем палеоантропов (древних людей) является неандерталец, или человек неандертальский, — Homo neanderthalensis. Недавно выделен ещё один вид — гейдельбергский человек, Homo heidelbergensis, более поздний, чем древнейшие люди Homo erectus и Homo ergaster.
Объяснение:
Древнейших людей сменили древние люди, которых называют также неандертальцтми (по месту первой находки в долине реки Неандр, Германия;). Ареал древних людей, как показывают находки в Африке, Азии и Европе, был достаточно велик. В находках часто встречаются каменные орудия, следы костров, кости убитых животных.
Неандертальцы жили в ледниковую эпоху от 200 до 30 тыс. лет назад. Широкое рас древних людей не только в областях с теплым благоприятным климатом, но и в суровых условиях подвергшейся обледенению Европы свидетельствует об их значительном по сравнению с древнейшими людьми прогрессе. Древние люди умели не только поддерживать, но и добывать огонь.
В теплом климате неандертальцы селились по берегам рек, под навесами скал; в холодном— в пещерах, которые им часто приходилось отвоевывать у пещерных медведей, львов, гиен. Пещера, в которой пылал костер, надежно защищала и от холода, и от нападений хищных зверей.
Древние люди по сравнению с древнейшими людьми представляли собой более прогрессивный тип человека (рис. 3). Объем их мозга равен объему мозга современного человека. У древних людей происходило дальнейшее развитие речи. О прогрессе мышления свидетельствуют и орудия неандертальцев: по форме они были довольно разнообразными и служили для самых различных целей. С изготовленных орудий древние люди охотились на животных, сдирали с них шкуры, разделывали туши, строили жилища.
У древних людей отмечается возникновение элементарных социальных взаимоотношений, которые выражались в заботе о тех, кто из-за ран или болезней не мог самостоятельно добывать пищу. У неандертальцев впервые встречаются захоронения.
Коллективные действия уже в первобытном стаде древних людей играли решающую роль. В борьбе за существование победили те группы, которые успешно охотились и лучше обеспечивали себя пищей, заботились друг о друге, достигали меньшей смертности детей и взрослых, лучше: преодолевали тяжелые условия существования. Умение изготовлять орудия труда, членораздельная речь к обучению — эти качества оказались полезными и для коллектива в целом. Естественный отбор обеспечивал дальнейшее прогрессивное развитие многих признаков. В результате совершенствовалась биологическая организация древних людей. Но влияние социальных факторов на развитие неандертальцев становилось все сильнее.