Даны организмы : фитопланктон, водоросли, кора осины, листья деревьев, желуди, орехи, семена трав и ели, ягер, клёст, белка, мышь , суслик, дятел, лось, волк, лиса, сова, гадюка, дождевой червь, жук-мертвоед, бактерии гниения, плесневые грибы. из предложенных организмов нужно составить цепи питания для дубравы и пресноводного водоема; цепи питания должны быть детритными и пастбищными
Средние размеры эритроцитов различных животных . Все размеры даны в микронах , то есть в тысячных долях миллиметра . Там , где указана одна цифра – это максимальный размер или диаметр , две цифры через косой крестик – длина и ширина . Млекопитающие : У 90 % видов млекопитающих размеры эритроцитов не выходят за пределы 5-8 мкм , только у некоторых копытных ( овца , олень ) они меньше 5 . Эритроциты обычно круглые . Землеройка – 7,5 Мышь — 6.6 Крыса – 6.8 Собака – 71 Овца – 4.8 Человек – 7.5 Корова — 5.9 Лошадь – 5.5 Слон — 9.2 Горбатый кит — 8.2 Лама - 7 Сурок – 7 Коза – 5 Кабарга – 3.5Овца – 4.8 Человек – 7.5 Корова – 5.9 Лошадь – 5.5 Слон – 9.2 Горбатый кит – 8.2 Лама – 7 Сурок – 7 Коза – 5 Кабарга – 3.5 Земноводные : Бесхвостые : в среднем 20–25 . Хвостатые : в среднем 30 , достигают 50-60 . Саламандра – 60х30 Лягушка – 20х15
Объяснение:
Удали если не правильно
И сори
Теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин:
1) морські водні;
2) морські прибережні;
3) глибоких прісних вод;
4) прибережних мілководь озер;
5) вологих берегів потоків;
6) боліт.
Теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. Арістотелеву класифікацію тварин застосував Пліній Старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. Кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з використанням екологічних характеристик.
Із натуралістичних досліджень Середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа Альберта Великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. Права громадянства здобувають натуралістичн з життя тварин. Швейцарський природознавець Конрад Геснер гав життя тварин і видав п'ятитомну "Енциклопедію тварин". Відомості про поведінку та б життя тварин, якими супроводився опис їх будови, у той час називали "історією" життя тварин.
Валеріус Кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробував пов'язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним складом ґрунту. Початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника М. Бойма (1614-1659) "Флора Китаю", яка з'явилася в 1656 р.
Багато натуралістичних подорожей було організовано у XXVII ст. в Росії. Особливо варто нагадати подорожі П.С. Палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і Криму. П.С. Паллас друкує свою знамениту "Зоогеографію", в якій подає детальний опис життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв'язок споріднених видів.
У цей період особливо багато уваги приділялось біогеографічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці О. Гумбольдта (1807), А. Декандоля (1855), К.Ф. Рульє (1814-1858)). Ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу.
Успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує М.І. Вавілову. Його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх континентів світу. Експедиція на Буковину в 1940 р