(Hydrozoa). В основе классификации кишечнополостных лежит соотношение в их жизненном цикле стадий полипа и медузы. В классе гидроидных доминируют полипы, обычно образующие путем бесполого почкования прикрепленную к субстрату ветвистую колонию. От колонии отпочковываются и медузы, как правило мелкие и короткоживущие. Они представляют собой половую фазу жизненного цикла, необходимую для образования яйцеклеток и сперматозоидов (обычно у разных особей) . Оплодотворенная яйцеклетка развивается в колонию гидрантов.
Сцифоидные, или сцифомедузы
(Scyphozoa, или Scyphomedusae). В этом классе доминирует стадия медузы. Обычно она крупнее и сложнее устроена, чем у гидроидных, и живет несколько месяцев, размножаясь половым путем. Оплодотворенная яйцеклетка и здесь сначала развивается в полип (иногда дающий колонию) . Он очень мелкий и малозаметный. Путем особого поперечного деления (стробиляции) полип отделяет от себя личинки медуз.
Коралловые полипы
(Anthozoa). В этом классе стадия медузы полностью подавлена и все виды представлены полипами с ротовым диском. Они бывают одиночными или образуют путем бесполого почкования обширные колонии, иногда превращающиеся в коралловые рифы. На этой же стадии происходит половое размножение. См. также КОРАЛЛЫ.
Термін «полімерія» був уведений в науку Є. Берцеліусом (1779—1848) в 1833 р. для позначення особливого виду ізомерії, при якій речовини однакового складу відрізняються молекулярною масою. Наприклад, етилен і бутилен, кисень і озон. Синтетичні полімери на той час ще не були відомі, а перші згадки про них відносяться до 1838 (полівініліденхлорід) і 1839 (полістирол). Тому такий зміст терміну не відповідає сучасним уявленням.
Деякі полімери вірогідно одержували ще в першій половині XIX ст. Це були побічні та небажані на той час продукти «осмолення» основної хімічної реакції. Реакції полімеризації та поліконденсації, які вели до утворення таких продуктів на той час намагалися подавити. Тому для полімерів ще іноді використовують термін «смола».
Хімія полімерів, як наука, виникла лише після створення в 60-х роках XIX ст. російським хіміком О. Бутлеровим (1828—1886) теорії хімічної будови органічних речовин, що дало можливість систематизувати величезний практичний матеріал, накопичений на той час органічною хімією.
Реакція Кучерова заклала основу промислового синтезу складних і простих вінілових ефірів, які використовуються для утворення ряду полімерів (наприклад, полівінілацетата). Вуглеводні ацетиленового ряду також дуже легко полімерізуються з утворенням циклічних вуглеводнів ряду бензола.
Гидроидные
(Hydrozoa). В основе классификации кишечнополостных лежит соотношение в их жизненном цикле стадий полипа и медузы. В классе гидроидных доминируют полипы, обычно образующие путем бесполого почкования прикрепленную к субстрату ветвистую колонию. От колонии отпочковываются и медузы, как правило мелкие и короткоживущие. Они представляют собой половую фазу жизненного цикла, необходимую для образования яйцеклеток и сперматозоидов (обычно у разных особей) . Оплодотворенная яйцеклетка развивается в колонию гидрантов.
Сцифоидные, или сцифомедузы
(Scyphozoa, или Scyphomedusae). В этом классе доминирует стадия медузы. Обычно она крупнее и сложнее устроена, чем у гидроидных, и живет несколько месяцев, размножаясь половым путем. Оплодотворенная яйцеклетка и здесь сначала развивается в полип (иногда дающий колонию) . Он очень мелкий и малозаметный. Путем особого поперечного деления (стробиляции) полип отделяет от себя личинки медуз.
Коралловые полипы
(Anthozoa). В этом классе стадия медузы полностью подавлена и все виды представлены полипами с ротовым диском. Они бывают одиночными или образуют путем бесполого почкования обширные колонии, иногда превращающиеся в коралловые рифы. На этой же стадии происходит половое размножение. См. также КОРАЛЛЫ.
Объяснение:
Буду рад вам ❤️
Термін «полімерія» був уведений в науку Є. Берцеліусом (1779—1848) в 1833 р. для позначення особливого виду ізомерії, при якій речовини однакового складу відрізняються молекулярною масою. Наприклад, етилен і бутилен, кисень і озон. Синтетичні полімери на той час ще не були відомі, а перші згадки про них відносяться до 1838 (полівініліденхлорід) і 1839 (полістирол). Тому такий зміст терміну не відповідає сучасним уявленням.
Деякі полімери вірогідно одержували ще в першій половині XIX ст. Це були побічні та небажані на той час продукти «осмолення» основної хімічної реакції. Реакції полімеризації та поліконденсації, які вели до утворення таких продуктів на той час намагалися подавити. Тому для полімерів ще іноді використовують термін «смола».
Хімія полімерів, як наука, виникла лише після створення в 60-х роках XIX ст. російським хіміком О. Бутлеровим (1828—1886) теорії хімічної будови органічних речовин, що дало можливість систематизувати величезний практичний матеріал, накопичений на той час органічною хімією.
Реакція Кучерова заклала основу промислового синтезу складних і простих вінілових ефірів, які використовуються для утворення ряду полімерів (наприклад, полівінілацетата). Вуглеводні ацетиленового ряду також дуже легко полімерізуються з утворенням циклічних вуглеводнів ряду бензола.