Стреси бувають емоційно позитивні і негативні, короткочасні і тривалі.
Позитивні стреси (наприклад: народження дитини, весілля, вступ до інституту і т.д.) збагачують і прикрашають наше життя. В такому випадку організм сам регулює роботу всіх життєво важливих органів і продовжує функціонувати в нормальному режимі після емоційного вибуху. Таке нервове напруження навіть корисно, тому що мобілізує розумові та фізичні можливості, підвищує самооцінку і впевненість в собі.
Негативні стреси.
Короткочасні негативні стреси (наприклад: налякала собака, грянув грім і т.д.) можна вважати нешкідливими, якщо немає важких захворювань серцево-судинної системи.
Тривалий негативний стрес, дистрес є причиною виникнення багатьох захворювань. Особливо шкідливі пригнічені, невиражені негативні почуття.
Стресові впливи на живий організм бувають різними, не тільки психологічними, а й фізичними (температурні, радіаційні), біологічними (інфекційні, токсичні), хімічними тощо. Навіть вакцинація є стресом, який, проте, не виводить організм із рівноваги, а тренує, адаптовує, “загартовує”. Стрес тимчасово чи й надовго призводить до розрегулювання рівноваги в організмі. Йдеться про рівновагу гормональну, судинну та вже згадану температурну, хімічну, але вже в середині організму. Надпотужний зовнішній вплив може призвести до порушення внутрішньої стабільності, тобто гомеостазу організму. Стрес відносно малої інтенсивності – тренує. Це ж стосується й психологічного стресу. Якщо він є такого рівня, що не руйнує організм, то стане надбанням на майбутнє.
На групових заняттях у Львівському міському психотерапевтичному центрі ми даємо людям незначні дози стресу, покликані “загартувати психологічно” наш організм, навчити його долати стресові ситуації в майбутньому.
Гіперопіка та недоопіка – основа майбутніх стресів людини. Вважається, що найбільше страждають від психічних стресів вихованці дитячих будинків, які виросли без цих загартувань у сім’ях. У них і справді немає базової емоційної основи, вони не отримували день у день тих стресів, які є у середовищі сім’ї.
У випадку з дитячим будинком маємо ситуацію з дефіцитом уваги. Натомість друга крайність – “тепличні умови”, коли батьки все вирішують за дитину. Дуже часто можемо чути від батьків: “Не бігай, бо впадеш”. Якщо дитина впаде раз, другий, нічого страшного з нашою дитиною не станеться, однак вона отримає певний досвід. Якщо ж виросте і не знатиме, що означає впасти, у дорослому віці, образно кажучи, переживатиме подібні падіння болючіше. Недарма ж говорять, що “за одного битого двох небитих дають”. Людина, яка пережила стрес, надалі знатиме, як реагувати на нього, буде сильнішою. Тому крайнощі у вихованні дітей – однаково не прийнятні.
А тому діти повинні зростати в сім’ях, де є і батько, і мати. Якщо сім’я – неповна, то дитина виростає позбавленою базової емоційної підтримки, яку отримує від батьків. Це дефіцит внутрішньої емоційної стабільності, з яким ці діти житимуть усе життя. І тут ми піднімемо дуже важливу тему. Часто люди з внутрішнім конфліктом здатні багато чого досягнути в житті. Їм весь час здається, що потрібно досягати більшого й більшого. Вони є успішними, стають керівниками, бізнесменами, політиками, літераторами, але й цього їм замало. Вони постійно відчувають небезпеку, внутрішню тривогу, котра постійно їх стимулює до подальших дій, часом аморальних або й хворобливих.
Стреси бувають емоційно позитивні і негативні, короткочасні і тривалі.
Позитивні стреси (наприклад: народження дитини, весілля, вступ до інституту і т.д.) збагачують і прикрашають наше життя. В такому випадку організм сам регулює роботу всіх життєво важливих органів і продовжує функціонувати в нормальному режимі після емоційного вибуху. Таке нервове напруження навіть корисно, тому що мобілізує розумові та фізичні можливості, підвищує самооцінку і впевненість в собі.
Негативні стреси.
Короткочасні негативні стреси (наприклад: налякала собака, грянув грім і т.д.) можна вважати нешкідливими, якщо немає важких захворювань серцево-судинної системи.
Тривалий негативний стрес, дистрес є причиною виникнення багатьох захворювань. Особливо шкідливі пригнічені, невиражені негативні почуття.
Відповідь:
Стресові впливи на живий організм бувають різними, не тільки психологічними, а й фізичними (температурні, радіаційні), біологічними (інфекційні, токсичні), хімічними тощо. Навіть вакцинація є стресом, який, проте, не виводить організм із рівноваги, а тренує, адаптовує, “загартовує”. Стрес тимчасово чи й надовго призводить до розрегулювання рівноваги в організмі. Йдеться про рівновагу гормональну, судинну та вже згадану температурну, хімічну, але вже в середині організму. Надпотужний зовнішній вплив може призвести до порушення внутрішньої стабільності, тобто гомеостазу організму. Стрес відносно малої інтенсивності – тренує. Це ж стосується й психологічного стресу. Якщо він є такого рівня, що не руйнує організм, то стане надбанням на майбутнє.
На групових заняттях у Львівському міському психотерапевтичному центрі ми даємо людям незначні дози стресу, покликані “загартувати психологічно” наш організм, навчити його долати стресові ситуації в майбутньому.
Гіперопіка та недоопіка – основа майбутніх стресів людини. Вважається, що найбільше страждають від психічних стресів вихованці дитячих будинків, які виросли без цих загартувань у сім’ях. У них і справді немає базової емоційної основи, вони не отримували день у день тих стресів, які є у середовищі сім’ї.
У випадку з дитячим будинком маємо ситуацію з дефіцитом уваги. Натомість друга крайність – “тепличні умови”, коли батьки все вирішують за дитину. Дуже часто можемо чути від батьків: “Не бігай, бо впадеш”. Якщо дитина впаде раз, другий, нічого страшного з нашою дитиною не станеться, однак вона отримає певний досвід. Якщо ж виросте і не знатиме, що означає впасти, у дорослому віці, образно кажучи, переживатиме подібні падіння болючіше. Недарма ж говорять, що “за одного битого двох небитих дають”. Людина, яка пережила стрес, надалі знатиме, як реагувати на нього, буде сильнішою. Тому крайнощі у вихованні дітей – однаково не прийнятні.
А тому діти повинні зростати в сім’ях, де є і батько, і мати. Якщо сім’я – неповна, то дитина виростає позбавленою базової емоційної підтримки, яку отримує від батьків. Це дефіцит внутрішньої емоційної стабільності, з яким ці діти житимуть усе життя. І тут ми піднімемо дуже важливу тему. Часто люди з внутрішнім конфліктом здатні багато чого досягнути в житті. Їм весь час здається, що потрібно досягати більшого й більшого. Вони є успішними, стають керівниками, бізнесменами, політиками, літераторами, але й цього їм замало. Вони постійно відчувають небезпеку, внутрішню тривогу, котра постійно їх стимулює до подальших дій, часом аморальних або й хворобливих.