Рыба капля – очень необычное и мало изученное существо, населяющее океанические глубины. К ее внешности просто нельзя остаться равнодушным: одна одновременно и смешная, и грустная. Это удивительное создание относится к семейству психролютовых. Повстречать ее случайно практически невозможно, ведь она обитает очень глубоко и популяция этих рыб малочисленна.
Как уже упоминалось, рыба капля выступает одним из членов семейства психролютовых. Другие ее названия – психролют либо австралийский бычок. Каплей она прозвана потому, что напоминает ее по своей форме, к тому же, выглядит, как желейная субстанция.
До недавних времен об этой уникальной рыбе было мало что известно. Впервые ее выловили рыбаки около австралийского острова Тасмания в 1926 году. Выловленная рыба вызвала необычайный интерес, и рыбаками было решено передать ее ученым для более тщательного исследования. Так, рыба была классифицирована и через некоторое время совсем позабыта, нормально не изучена.
У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі рослин споріднені із лізосомами тварин і містять велику кількість гідролітичних ферментів, проте їхні функції не обмежені тільки перетравленням біополімерів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Також вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями[1].
Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Наприклад, у випадку зростання кислотності навколишнього середовища надмірне надходження протонів у цитолазму принаймні деякою мірою компенсується їх транспортом всередину вакуоль. Схожим чином підтримується і тургор, частково завдяки контрольованому розщепленню та синтезу полімерів, таких як поліфосфати, у вакуолях, а частково, завдяки зміні швидкості транспроту амінокислот, цукрів та інших малих молекул через плазмалему та тонопласт (мембрану вакуолі)[1].
У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюстках для приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин[1].
Клітинний сік Вакуолі – водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, нітрати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітинного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.
Рыба капля – очень необычное и мало изученное существо, населяющее океанические глубины. К ее внешности просто нельзя остаться равнодушным: одна одновременно и смешная, и грустная. Это удивительное создание относится к семейству психролютовых. Повстречать ее случайно практически невозможно, ведь она обитает очень глубоко и популяция этих рыб малочисленна.
Как уже упоминалось, рыба капля выступает одним из членов семейства психролютовых. Другие ее названия – психролют либо австралийский бычок. Каплей она прозвана потому, что напоминает ее по своей форме, к тому же, выглядит, как желейная субстанция.
До недавних времен об этой уникальной рыбе было мало что известно. Впервые ее выловили рыбаки около австралийского острова Тасмания в 1926 году. Выловленная рыба вызвала необычайный интерес, и рыбаками было решено передать ее ученым для более тщательного исследования. Так, рыба была классифицирована и через некоторое время совсем позабыта, нормально не изучена.
Відповідь:
У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі рослин споріднені із лізосомами тварин і містять велику кількість гідролітичних ферментів, проте їхні функції не обмежені тільки перетравленням біополімерів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Також вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями[1].
Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Наприклад, у випадку зростання кислотності навколишнього середовища надмірне надходження протонів у цитолазму принаймні деякою мірою компенсується їх транспортом всередину вакуоль. Схожим чином підтримується і тургор, частково завдяки контрольованому розщепленню та синтезу полімерів, таких як поліфосфати, у вакуолях, а частково, завдяки зміні швидкості транспроту амінокислот, цукрів та інших малих молекул через плазмалему та тонопласт (мембрану вакуолі)[1].
У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюстках для приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин[1].
Клітинний сік Вакуолі – водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, нітрати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітинного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.