Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.
Покоління наших предків жили в тісному спілкуванні з природою. Уклад життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі світанковою і засинали з вечірньою зорею. Кожна пора року мала притаманні тільки їй трудову налаштованість і ритм життя.
Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя і була важливим елементом загальної культури людини.
У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу до проблеми формування здоров'я.
Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу однаково в будь-яку пору року.
Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.
Забруднення навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначилась на стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції.
Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень.
Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршення екологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичних змін).
Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, вилікування яких,
на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідко залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.
За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у цей світ.
Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правил здорового життя.
ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Практика зцілення і надбання людиною перших гігієнічних навичок мала місце ще на зорі становлення людського суспільства.
У середньовіччі ж наукові знання переслідувались і викорінювались. Люди, котрі мали слабке здоров'я, не витримували виснажливих умов життя (голод, холод, антисанітарні умови, війни), хворіли і вмирали, оскільки, не вміючи запобігати хворобам і не маючи на те змоги, не могли протистояти їм. Так, у XIV столітті від епідемії чуми в Європі з населенням 100 млн. чоловік загинула його четверта частина.
Хвороби, прагнення їх уникнути, щоб вижити, змушували людей шукати х лікування та запобігання їм. Значну роль серед запобіжних заходів відіграло використання природних сил (води, повітря, сонця), а також фітотерапевтичних засобів, виявлених емпірично.
Життєвий досвід із формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров'я стає цінним набутком поколінь.
Самовіддана праця вчених, лікарів і науково-технічний прогрес дозволили розробити науково обгрунтовану й ефективну систему заходів боротьби з епідеміями.
Досягнення науково-технічного прогресу в усіх галузях діяльності людини зумовили зміни і в її житті, характері праці й, безперечно, відобразились на ній самій.
Дослідженнями вченого І.В.Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження.
Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я.
Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.
Главным характеризующим отличием зубов у грызунов является наличие по одной паре увеличенных резцов, как на верхней челюсти, так и на нижней. Резцы грызунов постоянно растут и стачиваются. Скорость их роста достигает 0,8 мм в сутки (у бобров) Передняя поверхность резцов покрыта эмалью, задняя же — дентином. В результате такого строения резцов, когда животное что-либо грызёт, его зубы затачиваются сами по себе
У грызунов отсутствуют клыки, и резцы отделены от малых коренных зубов некоторым расстоянием — диастемой. Коренные имеют плоскую жевательную поверхность, несущую бугорки либо петли эмали. Резцы (а у некоторых видов и коренные) не имеют корней.
Объяснение:
Грызуны в основном растительноядные животные. В зависимости от вида, среды обитания и времени года грызуны потребляют все части растений — стебли, листья, плоды, семена, кору и корни. В отличие от других отрядов растительноядных животных, грызуны отличаются небольшими размерами, что, возможно, составило выигрышную комбинацию в эволюционном плане.
Многие виды грызунов питаются исключительно растительной пищей, но встречаются и всеядные виды, в диапазон питания которых входят насекомые, черви и другие беспозвоночные, а также птичьи яйца и мелкие позвоночные. В качестве примеров можно привести белок, сонь, мышей и землекоповых.
Грубо говоря, зубы грызунов затачиваются в процессе потребления пищи, в зависимости от твёрдости кормов - пищи.
Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.
Покоління наших предків жили в тісному спілкуванні з природою. Уклад життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі світанковою і засинали з вечірньою зорею. Кожна пора року мала притаманні тільки їй трудову налаштованість і ритм життя.
Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя і була важливим елементом загальної культури людини.
У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу до проблеми формування здоров'я.
Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу однаково в будь-яку пору року.
Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.
Забруднення навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначилась на стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції.
Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень.
Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршення екологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичних змін).
Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, вилікування яких,
на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідко залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.
За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у цей світ.
Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правил здорового життя.
ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Практика зцілення і надбання людиною перших гігієнічних навичок мала місце ще на зорі становлення людського суспільства.
У середньовіччі ж наукові знання переслідувались і викорінювались. Люди, котрі мали слабке здоров'я, не витримували виснажливих умов життя (голод, холод, антисанітарні умови, війни), хворіли і вмирали, оскільки, не вміючи запобігати хворобам і не маючи на те змоги, не могли протистояти їм. Так, у XIV столітті від епідемії чуми в Європі з населенням 100 млн. чоловік загинула його четверта частина.
Хвороби, прагнення їх уникнути, щоб вижити, змушували людей шукати х лікування та запобігання їм. Значну роль серед запобіжних заходів відіграло використання природних сил (води, повітря, сонця), а також фітотерапевтичних засобів, виявлених емпірично.
Життєвий досвід із формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров'я стає цінним набутком поколінь.
Самовіддана праця вчених, лікарів і науково-технічний прогрес дозволили розробити науково обгрунтовану й ефективну систему заходів боротьби з епідеміями.
Досягнення науково-технічного прогресу в усіх галузях діяльності людини зумовили зміни і в її житті, характері праці й, безперечно, відобразились на ній самій.
Дослідженнями вченого І.В.Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження.
Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я.
Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.
Объяснение:
надіюсь я тобі до
Главным характеризующим отличием зубов у грызунов является наличие по одной паре увеличенных резцов, как на верхней челюсти, так и на нижней. Резцы грызунов постоянно растут и стачиваются. Скорость их роста достигает 0,8 мм в сутки (у бобров) Передняя поверхность резцов покрыта эмалью, задняя же — дентином. В результате такого строения резцов, когда животное что-либо грызёт, его зубы затачиваются сами по себе
У грызунов отсутствуют клыки, и резцы отделены от малых коренных зубов некоторым расстоянием — диастемой. Коренные имеют плоскую жевательную поверхность, несущую бугорки либо петли эмали. Резцы (а у некоторых видов и коренные) не имеют корней.
Объяснение:
Грызуны в основном растительноядные животные. В зависимости от вида, среды обитания и времени года грызуны потребляют все части растений — стебли, листья, плоды, семена, кору и корни. В отличие от других отрядов растительноядных животных, грызуны отличаются небольшими размерами, что, возможно, составило выигрышную комбинацию в эволюционном плане.
Многие виды грызунов питаются исключительно растительной пищей, но встречаются и всеядные виды, в диапазон питания которых входят насекомые, черви и другие беспозвоночные, а также птичьи яйца и мелкие позвоночные. В качестве примеров можно привести белок, сонь, мышей и землекоповых.
Грубо говоря, зубы грызунов затачиваются в процессе потребления пищи, в зависимости от твёрдости кормов - пищи.