1. Как учёные узнают о том, что происходило
на Земле миллионы лет назад?
2. Где появились первые живые организмы?
3. Какими были первые живые организмы?
4. Какое значение для развития жизни имело появления фотосинтеза?
5.Назовите первые наземные растения. Каковы осо-
бенности строения этих растений, позволившие им
освоить сушу?
6.Почему покрытосеменные растения заняли господ-
ствующее положение на Земле?
Фізіологічні ознаки.
В ході еволюції у вовків сформувався ряд фізіологічних характеристик, які дозволяють їм в пошуках їжі мандрувати на далекі відстані. Цьому сприяють вузька обтічна грудна клітка, похила спина і сильні ноги. На віддалення в кілька кілометрів вони вільно пробігають підтюпцем зі швидкістю в 10 км / год, а за часів погоні абсолютно можуть досягти швидкості і в 65 км / год, при цьому роблячи стрибки до 5 м. Структура лап тварин дозволяє їм відчувати себе легко в умовах різних ландшафтів, в тому числі і в глибокому снігу. Між пальцями лап є невеликі перетинки, завдяки яким питома потужність на вигляд зменшується, і хижаки здатні скакати по снігу набагато швидше за своїх жертв. Ще однією особливістю будови лап є те, що вовки при пересуванні спираються не на всю ступню, а тільки лише на пальці, тобто є «пальцеходящие» - подібний образ пересування допомагає їм зрівнювати власну вагу. Передні лапи більше задніх і мають допоміжний (п'ятий) рудиментарний палець з внутрішньої сторони плесна. Щетиниста шерсть і тупі кігті допомагають стримувати стійкість на слизькій поверхні, а особливі кровоносні судини оберігають лапи від переохолодження. Пахучі залози, розташовані на лапах між пальцями, залишають за твариною розпізнавальні сліди, які з одного боку полегшують орієнтування на місцевості, а з іншої повідомляють іншим вовкам інформацію про пересування господаря. Ще однією особливістю, що допомагає тваринам залишитися в живих в умовах суворої зими, є низька теплопровідність хутра (в 1,2 - 1,5 рази нижче теплопровідності шкурок ондатри і бобра) і відсутність на тілі потових залоз (як і інші собачі, вовки «потіють мовою ».
фізіологічний критерій
Подібність всіх процесів життєдіяльності і можливість отримання плодовитого потомства при схрещуванні.
Екологічний критерій
Подібність по харчування, місць перебування, наборам факторів зовнішнього середовища, необхідних для існування.
біохімічний критерій
Подібність за біохімічними параметрами - склад і структура білків, нуклеїнових кислот.
Объяснение:
30. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем, тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування.
Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища і в онтогенезі. У цьому відношенні заслуговує уваги вислів, що здоров’я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Він створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.
Людина при взаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за до фізіологічних реакцій.
У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування організм може адаптуватися або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни зовнішніх умов. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів нав-колишнього середовища виходять за межі оптимальних.
Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. Індивідуальне пристосування до нових умов існування відбувається за рахунок зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран і т. ін.); адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).