.Complete the sentences using who,which or that
1.People live in straw houses shouldn’t light matches
2.The adventures of Huckleberry Finn was written in the late 19th century
3.She prefers to watch movies make her laugh
4.William bought all the books are required for Spanish class
5.In the crowd were several coaches are regarded as excellent prospects for a college career
6. The police were able to find evidence against her surprised everyone who knows her well
7.They want a dog will look after their house
8.The building is going up in Sirin street is to be a school
9. We used to have a table... had six legs
10.The auntcame to see me is my father’s sister
Вулиця, на якій я живу
Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. Є вулиці авторитетні, є давні чи нові, є центральні чи периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус чи маршрутка. Це все впливає на нас, але в який б — то навряд слід пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою собі романтичною таємницею у наших душах.
Я народився і виріс на вулиці Бойовій. Мабуть, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексіївка. Я живу в приватному секторі. Уся наша вулиця — то суцільні маленькі одноповерхові (рідко двоповерхові) будиночки і місцями хатинки. Взагалі, уся Олексіївка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко. У часи другої світової війни тут відбувалися численні бойові дії. Поруч знаходилося, як кажуть старі бабусі, навіть німецьке кладовище. Одразу після війни, район почав заселятися і назви вигадувалися дуже прості: Армійська, Штурмова,. Піхотна, Артилерійська, Бойова.
Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній квітнуть каштани, на іншій — яблуні. А, на нашій — абрикоси. Якби вулиці називали пізніше, то назви Абрикосова їй би не уникнути. Впродовж усієї вулиці ростуть абрикоси. Ледь не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, все навколо здається білим, наче це рай. Також наша вулиця має сквер — і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, сливи, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тому, що там часто збираються мешканці вулиці. Для мене він частка тієї території, де минуло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. То були часи, коли я був найщасливішою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов'язків, ми всі — діти — робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам'ятаю, — це все приваблювало нас, роблячи щасливими.
Камское водохранилище
Камское водохранилище было образовано в 1954 г., когда на реке Каме строили плотину. В течение 2 следующих лет оно стало настолько большим, что его начали называть Камским морем. С момента его появления уже более 60 лет, но его границы даже сейчас четко не зафиксированы.
Дом губернатора
С момента постройки судьба этого дома совершала резкие виражи. Здесь был винный магазин и туберкулезный диспансер, в нем жили предприниматель, прокурор и преподаватели Пермской мужской гимназии, среди которых была мать В. И. Ленина — М. А. Бланк.
Белогорский монастырь Перми
Белая гора, расположенная недалеко от Перми, — место, очень популярное среди путешественников. С нее открываются завораживающие панорамы на природные красоты Урала. Но поражают многих не только виды и то, что большую часть года здесь лежит снег (отсюда и название — Белая гора).
Пермская соборная мечеть
Пермская соборная мечеть — первая мусульманская святыня и самое старое сооружение в Перми для молитвенных собраний мусульман. По сути, это единственное место в городе, где могут полноценно собираться последователи исламской религии, так как 4 других храма очень малы.
Пермяк соленые уши
Памятник Пермяк соленые уши — самая знаменитая достопримечательность уральского города. Жанровая городская скульптура состоит из двух частей — фигуры фотографа и находящейся недалеко от нее круглой рамки с большими ушами. Именно в эту рамку нужно подставить свое лицо и сфотографироваться.
Памятник букве 《П》
Памятник букве П, или Пермские ворота, — самый неоднозначный арт-объект в городе. Памятник появился в 2011 году и до сих пор вызывает как в пермяках, так и в приезжих самые противоречивые чувства, от восхищения до отвращения
Объяснение: