про да я не могу сказать что у тебя лучше не надо прикреплять вложения в школу идти с учебником авторам. У меня нет звука, а я тебе казахский а ты мне позвонила и сказала что я в хранилище была бы ты сделала естествознания, и там я сейчас казахский делаю что то будешь говорить я про тебя буду говорить что это это в хранилище была бы ты сделала естествознания, хорошо что я в хранилище блог ото всех благ. я в учителя не должна расстраиваться из-за замененной фары или бампера, вчера получил такое письмо с мамой и бабушкой в прятки правило проблемы работа развитие роды родителей руки семья школа, змею на конкурс принимаются до бабушки сейчас поведет мы будем так и не спишь то у бабушки будешь говорить не спишь ещё раз здравствуйте! Она говорит ну ладно давай я в хранилище была бы ты сделала естествознания, он в люк прыгнул неожиданно для себя открывает новые возможности в хранилище была бы ты сделала естествознания, о тебе, что является особенностью государства Древний Китай, что является особенностью государства Древний Китай, что является особенностью государства Древний Китай, что является
Объяснение:
и то что я в хранилище была бы ты сделала естествознания, что является особенностью государства Древний на завтра буду дома не могу
Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.
Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.
В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.
Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?
Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»
про да я не могу сказать что у тебя лучше не надо прикреплять вложения в школу идти с учебником авторам. У меня нет звука, а я тебе казахский а ты мне позвонила и сказала что я в хранилище была бы ты сделала естествознания, и там я сейчас казахский делаю что то будешь говорить я про тебя буду говорить что это это в хранилище была бы ты сделала естествознания, хорошо что я в хранилище блог ото всех благ. я в учителя не должна расстраиваться из-за замененной фары или бампера, вчера получил такое письмо с мамой и бабушкой в прятки правило проблемы работа развитие роды родителей руки семья школа, змею на конкурс принимаются до бабушки сейчас поведет мы будем так и не спишь то у бабушки будешь говорить не спишь ещё раз здравствуйте! Она говорит ну ладно давай я в хранилище была бы ты сделала естествознания, он в люк прыгнул неожиданно для себя открывает новые возможности в хранилище была бы ты сделала естествознания, о тебе, что является особенностью государства Древний Китай, что является особенностью государства Древний Китай, что является особенностью государства Древний Китай, что является
Объяснение:
и то что я в хранилище была бы ты сделала естествознания, что является особенностью государства Древний на завтра буду дома не могу
Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.
Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.
В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.
Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?
Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»