Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.
Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5–7 років і коштувала дуже дорого.
У ХV ст. був винайдений іб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона "Апостол".
Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово "бібліотека" означає приміщення, де зберігаються книги ("бібліо" – книга, "тека" – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі", тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.
Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись.
Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.
Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, "Кобзар" Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком.
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги.
Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів.
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.
– Основною формою занять у середньовічних університетах, школах було читання книг: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Тому, що книжки тоді в ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів "читати лекції". А книги тоді були не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому були гігантського розм. Іру – до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Коштували вони дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прив’язувати їх до столу ланцюгами.
– Найдавнішо книгою України є Велесова книга – пам’ятка писемності ІХ століття. До найдавніших книг, творів написаних в Україні є "Слово о полку Ігоревім", Пересопницьке Євангеліє, "Київські глаголичні листки" та інші. Першою друкованою книгою, яку написав українець, була книжка (1483) вченого ХV ст. Юрія Дрогобича.
– Якби зібрати всі терміни з усіх галузей наук, то це був би "контейнер" на мільйон або навіть більше слів.
– Найвидатніші книги писалися на пергаменті. Це оброблені телячі шкури. Їх старанно вишкрябували з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали – і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір". Пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір. В Україні користувалися ним до ХVII століття.
– Перші книги, видані сучасною українською мовою були: "Енеїда" І. Котляревського (1798), "Українські народні думи" (1834), записані М. Максимовичем, "Кобзар" Тараса Шевченка (1840) ...
З давніх-давен люди шукали відповіді на це запитання. давні греки вважали Прометея за благодійник бо він навчив людей лічити. того самого героя що за легендою викрав у богів вогонь і віддав людям. Більшість народів появу числа пов'язують діяння богів або міфічних героїв. Іноді цю заслуга приписували конкретним людям. Автори давньоукраїнських рукописів наприклад вважали, що лічбу винайшов Піфагор, давньогрецький учений. Він був видатним математиком свого часу але ж люди вміли рахувати ще до нього. Можна згадати винахідника що придумав ту чи іншу машину можна назвати вченного, що відкрив той чи інший закон природи але ніхто не знає того хто поклав початок наймудрішому винаходу лічбі. Не можна назвати й імені того, хто створив іб передавати числа на письмі, хто навчив людей записувати результати лічби. Але ми можемо припустити що сталося це тоді коли люди вже вміли відтворювати свої думки на камені та глиняних табличках за до вигаданих для цього значків. (За Б.Друзем).
Объяснение:
Потрібно розставити розділові знаки
З давніх-давен люди шукали відповіді на це запитання. давні греки вважали Прометея за благодійник бо він навчив людей лічити. того самого героя що за легендою викрав у богів вогонь і віддав людям. Більшість народів появу числа пов'язують діяння богів або міфічних героїв. Іноді цю заслуга приписували конкретним людям. Автори давньоукраїнських рукописів наприклад вважали, що лічбу винайшов Піфагор, давньогрецький учений. Він був видатним математиком свого часу але ж люди вміли рахувати ще до нього. Можна згадати винахідника що придумав ту чи іншу машину можна назвати вченного, що відкрив той чи інший закон природи але ніхто не знає того хто поклав початок наймудрішому винаходу лічбі. Не можна назвати й імені того, хто створив іб передавати числа на письмі, хто навчив людей записувати результати лічби. Але ми можемо припустити що сталося це тоді коли люди вже вміли відтворювати свої думки на камені та глиняних табличках за до вигаданих для цього значків. (За Б.Друзем).
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.
Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5–7 років і коштувала дуже дорого.
У ХV ст. був винайдений іб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона "Апостол".
Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово "бібліотека" означає приміщення, де зберігаються книги ("бібліо" – книга, "тека" – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі", тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.
Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись.
Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.
Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. Такими книгами є Біблія, "Кобзар" Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком.
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги.
Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів.
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.
– Основною формою занять у середньовічних університетах, школах було читання книг: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Тому, що книжки тоді в ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів "читати лекції". А книги тоді були не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому були гігантського розм. Іру – до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Коштували вони дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прив’язувати їх до столу ланцюгами.
– Найдавнішо книгою України є Велесова книга – пам’ятка писемності ІХ століття. До найдавніших книг, творів написаних в Україні є "Слово о полку Ігоревім", Пересопницьке Євангеліє, "Київські глаголичні листки" та інші. Першою друкованою книгою, яку написав українець, була книжка (1483) вченого ХV ст. Юрія Дрогобича.
– Якби зібрати всі терміни з усіх галузей наук, то це був би "контейнер" на мільйон або навіть більше слів.
– Найвидатніші книги писалися на пергаменті. Це оброблені телячі шкури. Їх старанно вишкрябували з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали – і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір". Пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як папір. В Україні користувалися ним до ХVII століття.
– Перші книги, видані сучасною українською мовою були: "Енеїда" І. Котляревського (1798), "Українські народні думи" (1834), записані М. Максимовичем, "Кобзар" Тараса Шевченка (1840) ...
Объяснение:
Потрібно розставити розділові знаки
З давніх-давен люди шукали відповіді на це запитання. давні греки вважали Прометея за благодійник бо він навчив людей лічити. того самого героя що за легендою викрав у богів вогонь і віддав людям. Більшість народів появу числа пов'язують діяння богів або міфічних героїв. Іноді цю заслуга приписували конкретним людям. Автори давньоукраїнських рукописів наприклад вважали, що лічбу винайшов Піфагор, давньогрецький учений. Він був видатним математиком свого часу але ж люди вміли рахувати ще до нього. Можна згадати винахідника що придумав ту чи іншу машину можна назвати вченного, що відкрив той чи інший закон природи але ніхто не знає того хто поклав початок наймудрішому винаходу лічбі. Не можна назвати й імені того, хто створив іб передавати числа на письмі, хто навчив людей записувати результати лічби. Але ми можемо припустити що сталося це тоді коли люди вже вміли відтворювати свої думки на камені та глиняних табличках за до вигаданих для цього значків. (За Б.Друзем).
Объяснение:
Потрібно розставити розділові знаки
З давніх-давен люди шукали відповіді на це запитання. давні греки вважали Прометея за благодійник бо він навчив людей лічити. того самого героя що за легендою викрав у богів вогонь і віддав людям. Більшість народів появу числа пов'язують діяння богів або міфічних героїв. Іноді цю заслуга приписували конкретним людям. Автори давньоукраїнських рукописів наприклад вважали, що лічбу винайшов Піфагор, давньогрецький учений. Він був видатним математиком свого часу але ж люди вміли рахувати ще до нього. Можна згадати винахідника що придумав ту чи іншу машину можна назвати вченного, що відкрив той чи інший закон природи але ніхто не знає того хто поклав початок наймудрішому винаходу лічбі. Не можна назвати й імені того, хто створив іб передавати числа на письмі, хто навчив людей записувати результати лічби. Але ми можемо припустити що сталося це тоді коли люди вже вміли відтворювати свої думки на камені та глиняних табличках за до вигаданих для цього значків. (За Б.Друзем).