evabo00

13.02.2022 07:35 •  Українська мова

Написати складний план до тексту: У ПОВОЕННОМУ КИЄВІ
Кияни знають, що від Сінного базару, а також через подвір'я парного боку
Житомирської вулиці можна потрапити на край урвища з якого біжать униз стежки
на Поділ. Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав, що близько
велике місто. Під горою поп'ялися садки, мирно в долині розташувалися подвір'я
нащадків славних колись кожум'як, гончарів, дігтярів та інших ремісників, колись
давно відсунутих до Дніпра в ці при більш багатии цехами. Між Гончарівкою й
Дігтярами Бип'явся високий обривчастий згірок із загубленою назвою.
Коти сісти на цім белебні, очей не одiркеш од церкви Андрія, збудованої
Растреллі, так вона вило підноситься над Дніпром. Над нею чать швидко роѕиетані
хмари і важко позбутися уяви, що будова не рухається й не птиве кудись удалеч за
Дніпро.
Дорка рушната сюди просто з вокзалу, ще не знайшовши притулку, не
питаючи адреси лікувальних закладів. Потім їй скортіло пройти через Хрещатик,
який востаннє бачита за німців і чимало пролита через нього сліз. Він був жахливий
Й, А тоді й пустельний, поруйновані, будинки лежали по обидва боки купами цегли, і
тек
вітер з Дніпра перебігає потворними нагромадженнями повалених стін.
Сьогодні Хрещатик видався іншим. Тепер без будинків Бидно стало, що це —
величезний яр між двома горахи Хрещатий Яр Київської Русі, яка з горн од Софії
поглядала на це заросле хашами й дрісучим лісоы урвище, aiп хисливци били тут
колись звіра.
від
Дорка знала з газет про відбудову Хрещатика, але такого не сподівалася. Наче
все місто від старого до малого було тут розкопувало руїни, розбирало цеглу, тягло
рейки.
кон
Дорка не зоглядiлася, як стала до якоїсь групи дівчат і давай копати, носити
співати, забувши про всіх своїх лікарів.
Тим часом стало заходити сонце. Воно трохи присліпило Дорку, зігріло й
неві. пригорнуло. Дівчина відчула, яка вона столена, як хочеться спати. Де ж таки
цілісінький день на ногах. Нехай уже завтра піде до тих лікарях.
На вулицях нагрітих за день, було не холодно. Хрещатик уже тік
асфальтованою рікою. Коли Дорка переходила його, почула пісеньку цвіркуна.
«Цвіркунець, цвіркунець, на тобі буханець!» сказала дівчина, зупиняючись. А
цвіркун ще голосніше подав голос. І це було чудо – серед великого міста чути хатній
затишок. Отже, Дорка стала певна, по цвіркун віщує Києву мир і добробут. А толу
й місяць видався їй лагідним, і руін не такі вже страшні, і люди, що вряди-годи
пробігали пOES неї, були хоч і віддалені, а рідні. (За Ю. Яновським.) (396 сл.)​