2. Уточнювальну обставину місця відокремлено в реченні A Унизу, як величезне біле покриво, простяглася північна пустиня. тундра
(М. Трублаїні).
Б Наперекір суховіям і чорним бурям, повсюди йде вона за людиною, заходя-
чи аж сюди, до самого мертвого моря, де, крім солі, уже ніщо не росте
(О. Гончар).
В І там мене ніхто вже не дістане, і срібен дощик йти не перестане
(Л. Костенко).
гДесь спереду гукнув паровоз і здригнулися вагони (А. Головко).
ДДругий сусід мій, Григорій Шиян, вирішив не покидати своєї хати
(О. Довженко).
TOTT
ответ:Наші батьки є найближчими людьми для нас, тому ми повинні бути вдячними їм за все, тим більше за їхні поради і настанови. Вони, немов пророчі слова, звучать від них. Бо так і стається. "Побережи себе",-сказала мати синові у той страшний вечір, перед тим, як він потрапив в страшну аварію. Вона ж, немов відчувала це. Недарма люди говорять: "Батьківські поради мудріші за всі інші". Бо хто ж, як не батьки, можуть нас найкраще зрозуміти. Лише вони нас підтримають в любій ситуації, не зрадять, не образять. Так, безумовно, бувають сварки після яких псуються стосунки між батьками і дітьми. Кожен переживає це по-складному. Тому потрібно уникати неприємних ситуацій, допомагати їм, слухатися їх, бо хто як не вони до завжди. Саме тому батьківські поради - мудрі.
Объяснение:
Вранці жайворонки видзвонювали мелодії, які, змішуючись із звуками і трелями сопілок пастушків, наповнювали повітря дзвінкою, веселою музикою. Пшениця, колихаючись від подиху вітру, шуміла, говорила. Сміялися, жартували женці, і поле швидко укривалося снопами. Невгамовно проходили хвилина за хвилиною... Коли це враз почувся голос дівчини: “Гляньте, гляньте! О, як танцює пшениця!” Дівчина стояла, нахилившись над своїм зв’язаним снопом і, показуючи серпом перед собою, пильно дивилася на колосся пшениці і, усміхаючись, стежила, як те колосся колисалося, гойдалося, наче танцювало, наче востаннє вело свій танок на лоні матері-природи.
Невідомо, що в ту мить відчувало дівоче серце. Захоплена якимось дивним почуттям, дівчина защебетала дрібну коломийку і пішла кружляти, танцювати, не звертаючи уваги на колючу стерню. Інші женці якусь хвилину здивовано дивилися на неї, а далі, наче заворожені грою невидимого музики, покидали роботу і теж пустилися в танець. Здавалося, що уся природа ясного літечка співала, щебетала, зайнялася дивним весіллям.