Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю.
Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто буває у мами, загубить ключі, і злякався. Сказав про це дідові, чим його дуже насмішив.
Дивлюся навкруги, і так мені хочеться побувати в тих краях, куди полетіли лебеді. Але дивлюся на свої босі посинілі ноги — й швиденько до хати, щоб не схопити від мами запотиличника.
А як перепало мені, коли я вискочив на перший льодок! Уся дітвора висипала тоді на прицерковний пагорб, хто з чим — із саморобними ковзанами, санчатами, шматками жерсті, ослінчиками. Головне було — не на чому їхати, а їхати, коли ж упадеш — реготати з усіма. Я тихцем узяв ночовки, в яких місили тісто, й побіг кататися.
Коли утворилася копиця з дітей, що попадали, мене раптом хтось витяг за комір. Це була налякана й гнівна мама. Вдома спочатку з мене вибивали дурість, потім лікували. Бабуся вирішила повести мене в церкву показати картину Страшного суду, щоб я покаявся. За всі гріхи була якась кара, та, на моє щастя, не було кари за те, що бігаєш босоніж по льоду й катаєшся на маминих ночовках.
У нас у дворі живе стара однокрила качка. Навесні вона клопочеться біля каченят, відганяє ворон. Розбирається і в людях. Як добра йде людина — чути її догідливе й розважливе "так-так-так", а як — сердите "ках-ках-ках!".
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
Объяснение:
Розділ перший
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю.
Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто буває у мами, загубить ключі, і злякався. Сказав про це дідові, чим його дуже насмішив.
Дивлюся навкруги, і так мені хочеться побувати в тих краях, куди полетіли лебеді. Але дивлюся на свої босі посинілі ноги — й швиденько до хати, щоб не схопити від мами запотиличника.
А як перепало мені, коли я вискочив на перший льодок! Уся дітвора висипала тоді на прицерковний пагорб, хто з чим — із саморобними ковзанами, санчатами, шматками жерсті, ослінчиками. Головне було — не на чому їхати, а їхати, коли ж упадеш — реготати з усіма. Я тихцем узяв ночовки, в яких місили тісто, й побіг кататися.
Коли утворилася копиця з дітей, що попадали, мене раптом хтось витяг за комір. Це була налякана й гнівна мама. Вдома спочатку з мене вибивали дурість, потім лікували. Бабуся вирішила повести мене в церкву показати картину Страшного суду, щоб я покаявся. За всі гріхи була якась кара, та, на моє щастя, не було кари за те, що бігаєш босоніж по льоду й катаєшся на маминих ночовках.
У нас у дворі живе стара однокрила качка. Навесні вона клопочеться біля каченят, відганяє ворон. Розбирається і в людях. Як добра йде людина — чути її догідливе й розважливе "так-так-так", а як — сердите "ках-ках-ках!".