12. напишіть твір-роздум на тему «яку людину можна вважати морально стійкою» (на прикладі вивчених у 1 семестрі художніх творів,
обсяг роботи 200 – 250 слів).там короче их произведений «кайдашева сім’я» «хіба ревуть воли, як ясла повні? » 10 клас

Наприклад твір"Сила волі"

Объяснение:

Краткий зміст:

О. Довженко в своєму оповіданні "Воля до життя" змалював звичайних людей у екстремальній ситуації.

Основою цього оповідання було саме життя воєнних років.

Головний герой твору — звичайний боєць Іван Кармалюк. Важко поранений, він усіма силами намагається вижити: незважаючи на біль, затискає розірвану артерію, бореться з газовою гангреною, навіть коли вже майже не має пульсу. Зрозумівши, що програє битву зі смертю, цей звичайний рядовий боєць, який вже не мав сил, прийшов до перев'язочної з вимогою: "Жить хочу! Дайте мені перев'язку і все, що треба!". І ця сила волі врятувала бійця.

Не дивно, що хірург, який за чотирнадцять місяців на фронті звик до терпеливої мовчазної покори поранених, був вражений силою протесту Івана Кармалюка так сильно, що забув про втому. "З хірургом сталось щось дивне. Він ніби весь переродився, почав працювати весело, з надзвичайною енергією,... з надзвичайним натхненням і любов'ю. Ніколи ще не хотілось йому так палко врятувати життя людині, як зараз". Лікар милується з Кармалюка. Звичайний хлопець здається йому велетнем, сила якого помножує силу самого хірурга.

І після порятунку пораненого лікар зворушливо дякує йому за те, що той навчив його жити, допоміг розгледіти душевну силу людини на війні: "Людина на війні — це воля... Скільки волі, стільки й людини".

Мені здається, що воля до життя однієї людини може надихнути багатьох, а один героїчний вчинок — надихнути на подвиг безліч людей. І взагалі, на мою думку, найважливіший бій людини — це битва з самим собою, зі своєю слабкістю, страхом, безвольністю. І жодне лихо в цьому житті не зламає того, хто виграв цей бій.

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»